Мій приїзд виявився несподіваним для всіх: і для свекрухи, і для чоловіка, який намагався «все пояснити», а для мене все теж стало сюрпризом

Мені запропонували роботу в іншому місті, і треба було вмовити чоловіка на тимчасовий переїзд. Він погодився, але, не відразу. Довелося пообіцяти, що це лише на невеличкий період часу, я навіть і йому там знайшла роботу. Але я не врахувала, що зміна обстановки і місця проживання подіє на нього так суттєво. Постійне скиглення, що потрібно було не погоджуватися мені на цю пропозицію, згадує, як було добре вдома, всі знайомі і друзі там залишилися. Поводиться так, як ніби тут немає зовсім людей, ніби я його на безлюдний острів привезла.

Я ж навпаки, люблю зміни, відразу влилась у новий колектив, починаю налагоджувати роботу відділу, все мені подобається, і якби не туга по домівці чоловіка, хотіла б тут залишитися жити. Але поки про це говорити з ним рано, ніяких дискусій і переконань з ним не починаю, він не наполягає на поверненні і це вже добре.

Але іноді він мене просто дратує, поводиться, як маленька дитина, яка не хоче ходити в дитячий сад, а не як дорослий чоловік, хочу додому, до мами. А робота у нього тут краща, ніж удома, і є перспектива більша. Як справи підуть так далі, то вже через рік зможем взяти квартиру у кредит, вистачить на першу оплату і на подальші виплати. Зможем і раніше розрахуватись.

Якось на днях зателефонувала свекруха, попросила, щоб синок приїхав додому, тому, що батько в лікарні. Я не заперечувала, провела його, дзвонила кожен день, питала, як батько, але чоловік казав, що не може поки приїхати і залишити батьків. З роботи йому довелося звільнитися. Я вирішила поїхати на вихідних до нього, скучила, та й підтримати, а то свекруха образиться, що проігнорувала. Чоловіку про це не сказала, щоб не зустрічав, і так зайнятий.

Мій приїзд виявився несподіваним для всіх: і для свекрухи,і для чоловіка, який намагався «все пояснити», а для мене все теж стало сюрпризом. Вони сиділи на кухні пили чай і просто розважались. В той же день я поїхала назад одна і вирішила, що тепер точно немає чого повертатися додому. Чоловік подзвонив, що теж збирається приїхати і згоден на все, що я вирішу. Я його люблю, але чи зможу пробачити, не знаю.

Одне розумію, дороги назад вже немає. Можливо спробувати все спочатку?

Фото pixabay.com