Сусіда Мішу я любила з дитинства. Пам’ятаю, як мама, проводжаючи мене в школу просила:
– Міш, доглянь за Катею.
– Не хвилюйтеся, тьоть Валь, пригляну.
Міша був старший на 3 роки, і я завжди для нього була маленькою. А я вже з 12 років хотіла за нього заміж. Коли мені було 15 років, Мішу забирали в армію.
Його однокласниця Лєнка ридала у нього на плечі. Правда, вона його не дочекалася. Заміж вийшла через півроку. А я чекала свого сусіда.
Коли він повернувся, я вже вчилася в технікумі. Здавалася собі такою дорослою. Від Михайлика не відходила. І хоча він особливої уваги мені не приділяв, після однієї вечірки у вас була близькість.
У наших відносинах майже нічого не змінилося. У клубі ставився як з молодшої сестрички, але кілька раз на сінник все-таки водив. А потім я дізналася, що вагітна.
Я вважала, що так і має бути. Уявляла, як зрадіє Міша. Навіть весільну сукню в місті пригледіла. А він тільки й сказав:
– Кать, ну які діти. Життя треба влаштовувати.
Поки я намагалася зрозуміти, що робити далі, Міша поїхав у столицю до армійського товариша.
До сих пір не можу зрозуміти, чому я тоді не зізналася батькам. Нічого не сказала його мамі. Поїхала в технікум, і вже там зі своєю подругою Танею, намагалася вирішити проблему. Абopт робити було пізно.
І тут мій давній залицяльник, товстий телепень Славкo запропонував вийти за нього заміж.
І якщо раніше мені на нього було навіть дивитися гидко, то тепер від безвиході, я погодилася.
Слава прекрасний чоловік і батько. Він дуже мене любить і балує, іноді навіть занадто. У нас троє дітей. Старшому вже 16.
Минулого літа, ми всією сім’єю приїхали в село. І я випадково зустрілася з Михайлом.
Виглядав він не дуже, і я подумала, n’є, напевно. Перекинулися парою слів і мене покликала мама. А коли ми приїхали наступного разу, вже була осінь. Мама мені розповіла, що у сусідки Маші гopе, син Міша пoмeр.
Читайте також: “За три дні весілля, а я вию і плачу – заміж йти не хочу, він же мені прото друг”
Він виявляється давно хворів, а матері не говорив. І дітей у нього немає, зовсім Маша одна залишилася.
Я слухала маму і нарешті зрозуміла, що наробила: мій старший син ніколи не побачить рідного батька, а Міша вже ніколи не дізнається, що у нього є син.
А мені себе ніколи не пробачити, за це. За моє кохання напрокат.
