“Міша ніколи увагою мене не балував, ставився, як до сестри, правда, на сіновал кілька разів водив. А потім сталося те, про що я і подумати не могла”

Сусіда Мішу я любила з дитинства. Пам’ятаю, як мама, проводжаючи мене в школу просила:

– Міш, доглянь за Катею.

– Не хвилюйтеся, тьоть Валь, пригляну.

Міша був старший на 3 роки, і я завжди для нього була маленькою. А я вже з 12 років хотіла за нього заміж. Коли мені було 15 років, Мішу забирали в армію.

Його однокласниця Лєнка ридала у нього на плечі. Правда, вона його не дочекалася. Заміж вийшла через півроку. А я чекала свого сусіда.

Коли він повернувся, я вже вчилася в технікумі. Здавалася собі такою дорослою. Від Михайлика не відходила. І хоча він особливої ​​уваги мені не приділяв, після однієї вечірки у вас була близькість.

У наших відносинах майже нічого не змінилося. У клубі ставився як з молодшої ​​сестрички, але кілька раз на сінник все-таки водив. А потім я дізналася, що вагітна.

Я вважала, що так і має  бути. Уявляла, як зрадіє Міша. Навіть весільну сукню в місті пригледіла. А він тільки й сказав:

– Кать, ну які діти. Життя треба влаштовувати.

Поки я намагалася зрозуміти, що робити далі, Міша поїхав у столицю до армійського товариша.

До сих пір не можу зрозуміти, чому я тоді не зізналася батькам. Нічого не сказала його мамі. Поїхала в технікум, і вже там зі своєю подругою Танею, намагалася вирішити проблему. Абopт робити було пізно.

І тут мій давній залицяльник, товстий телепень Славкo запропонував вийти за нього заміж.

І якщо раніше мені на нього було навіть дивитися гидко, то тепер від безвиході, я погодилася.

Слава прекрасний чоловік і батько. Він дуже мене любить і балує, іноді навіть занадто. У нас троє дітей. Старшому вже 16.

Минулого літа, ми всією сім’єю приїхали в село. І я випадково зустрілася з Михайлом.

Виглядав він не дуже, і я подумала, n’є, напевно. Перекинулися парою слів і мене покликала мама. А коли ми приїхали наступного разу, вже була осінь. Мама мені розповіла, що у сусідки Маші гopе, син Міша пoмeр.

Читайте також: “За три дні весілля, а я вию і плачу – заміж йти не хочу, він же мені прото друг”

Він виявляється давно хворів, а матері не говорив. І дітей у нього немає, зовсім Маша одна залишилася.

Я слухала маму і нарешті зрозуміла, що наробила: мій старший син ніколи не побачить рідного батька, а Міша вже ніколи не дізнається, що у нього є син.

А мені себе ніколи не пробачити, за це. За моє кохання напрокат.

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram