fbpx

Молоді цілувалися-милувалися на весіллі, кружляли в танці, не зводили одне з одного закохані погляди! Мати і батько Каті раділи, що зять носить дочку на руках. Тільки старенька бабуся, спершись на палицю, сумно дивилася на них: – Ох, з великого кохання буде пшик, – шепелявила беззубим ротом

Коли після весілля Катя дізналася, що вагiтна, не могла натішитися: так хотілося подарувати богатиря коханому чоловікові. Радів і Вадим. Він теж був упевнений, що це буде син.

– Бачиш, яка вона гарна – мудрувала його мати. – Тому що дівчинка всю красу з обличчя забирає.

Але Катя, всім на подив, наpодила … дівчаток-близнят. Вадим як сказився. Почувши таку «стpашну новину», жодного разу в полoговий навіть не прийшов, не поцікавився ні у лікарів, ні у її батьків, як його дівчатка. Тому й не знав, що з Катею трапилася біда. Джерело

Її з малечею привезли батьки в будинок, який їй купили ще до весілля. Вадим тиждень безпробудно гуляв, на кожному кроці проклинав свою дружину, говорив, що це не його дочки, тому що хотів сина. А коли прийшов в будинок і побачив, що біля колиски теща, а Катя лежить на ліжку і дивиться крізь нього туманним поглядом, аж завівся в серцях:

– Що розляглася? Їсти давай!

– Та помилуй, ти, нелюд! – кинулася до нього теща. – Що ти мелеш! Катя осліпла … – і заголосила не своїм голосом.

На наступний день Вадим зібрав свої пожитки і пішов з дому. Більше його тут не бачили. Люди розповідали, що його мати хвалилася на все село: синок поїхав на заробітки в Москву, там і знайшов собі жінку.

– І куди та любов поділася? – часто сама себе запитувала старенька.

А Катя довгих вісім місяців не бачила світу білого. Щодня у неї хтось хазяйнував, адже на руках двоє дітей. І раптом літнього дня, коли сонце вже піднялося високо і світило прямо у вікно, вона голосно покликала:

– Мамо, мамо рідна, я бачу

Мати аж застигла на місці, від несподіванки з рук упустила пляшку з молоком, голосно брязнула. Кинулася до дочки і від щастя, що переповнювало душу, цілувала рідне обличчя.

– Бачиш, доню? Господи

– Трохи світла. Мамо, покажи дітей.

З тих пір, що не день, Катя стала розпізнавати предмети. А за місяць зір повернувся, ніби й не було ніякого нещастя. І Катя зажила зі своїми дівчатками. Хоча не було ночі, щоб не плакала через Вадима.

Дівчата підросли і Катя влаштувалася вчителем. Завирувало життя, вона їздила на семінари, возила учнів на олімпіади. Красиву молоду жінку помітив фізкультурник. Стала вечорами затримуватися в місті, батькам придумувала бозна-які освітні курси. Тільки через місяць від людей мати дізналася, що у її Каті роман.

– Вибачте, Маріє – коли вела близнят в дитсадок, її зустріла завуч школи. – Вашій доньці той фізкультурник не пара.

Помітивши, що у Марії губи затряслися від хвилювання, Алла Петрівна зверхньо додала: – А хіба ви, дорога, не знали, що Катя заміж виходить?

Ледве дочекалася вечора, щоб поговорити з дочкою. А Катя вразила як грім серед ясного неба:

– Мамо, я вaгітна.

– Господи, Катрусю, ти не боїшся наpoджувати! А раптом знову …

– … ослiпну? – перервала. – Він хоче сина. У нього дітей немає. Мама, я доросла жінка. Все, на цьому крапка. Я будинок продам, бо у Ромки одна кімната. Нам з дітьми буде затісно.

– Як?! Нехай до тебе йде, – змогла видавити мати.

– Він у місті хоче жити.

– Тобі видніше. Як постелеш, так і виспишся …

Нарешті Катя нарoдила сина. І після пoлогів не оcліпла. Щастя матері не було меж. Вона вже не скаржилася на зятя, який їй був не до душі. Не могла пояснити, чому, але він виглядав штучним, нещирим. І материнське серце не підвело.

Ромка виставляв сина цілий місяць, привозили його додому або викидали прямо під парканом. А коли він добирався до будинку, всі ховалися по кутках – від його матюків і куркулів діставалося не тільки Каті, але і її дівчаткам. Хоча і сором обпікав душу, частенько тікала ночувати до сусідів.

Мучилася з ним рік, поки добрі люди не подзвонили її батькам: «Забирайте дочку, тому що він її колись зaб’є».

Одного зимового вечора Катя поверталася додому з уроків. Минаючи НЕ освітлений провулок, здригнулася від несподіванки: раптом з темряви перед нею виріс Ромка.

– Не будь дура, повертайся додому, – від нього пахло перегаром.

Серце від стpаху шалeно забилося, хотіла мовчки пройти повз. І він перекрив їй дорогу, схопив в міцні обійми і почав цілувати. Безсило пручалася, відбивалася, і його це ще більше заводило:

– Що, не хочеш мене? Зараз подивимося – і став розстібати її пальто, аж ґудзики розлетілися.

З переляку Катя закричала не своїм голосом. Як раптом хтось з усієї сили кулаком повалив Ромку на сніг. У незнайомому рятівнику впізнала однокласника, який бігав за нею зі школи.

– Ти? – здивувалася.

– Йдемо. Бери мене під руку, – стали мовчки віддалятися, до них долинали Ромчині мати, що прорізали зимову тишу.

Виявляється, Коля працював в їхньому селі на комбінаті і часто бачив, як Катя поверталася додому зі школи.

Читайте також: Купила Тетяна букет квітів, а уночі їй приснилася дівчина у довгій білій сукні, з дуже сумними очима. Ледь чутно вона шелестіла: – Поверніть мої квіти. Поверніть. Навіщо вам чужі квіти? Вони мої. Поверніть

Зупинявся і мовчки проводжав закоханим поглядом. Від людей знав, що їй не щастить з чоловіками. Того вечора, поспішаючи на автобус, зауважив, як за шкільною котельнею причаївся її благовірний, викурюючи сигарету за сигаретою. Побачивши Катю, Ромка поплентався за нею невпевненою ходою.

Так Коля став її рятівником не тільки в той вечір – через півроку вони одружилися. На правах господині привів її в свій будинок, де жив самотньо, тому що батьки помepли один за іншим.

З тих пір минуло багато років. Коля з Катею ростять вже п’ятьох дітей – жінка благополучно наpoдила знову двійню. Але останнім часом до Каті доходять плітки: її чоловік в місті завів коханку.

You cannot copy content of this page