Ми зустрічались, але він все не освідчувався. І тут мені мама дає листівку із запрошенням на весілля мого Миколи та Марини.
Моя подруга ще з самого дитинства у мене все відбирала. Спочатку — це були ляльки, потім малюнки, кольорові олівці та домашні завдання. А потім мого нареченого.
Чому вона все життя моя подруга? Це питання я задавала собі не раз. Наші квартири через стінку. Разом були у дитячому садочку, разом ходили до школи, разом робили уроки. Якщо я пропускала школу, то Марина завжди до мене заходила, дізнатися, що сталось. Навіть, якщо і не хотіла, все одно до мене заходила, адже так просила вчителька.
Я вступила навчатися на спеціальність харчових технологій, а потім дізналась, що і Марина туди ж вступила. Мені так не хотілося, щоб вона все повторювала за мною, але, з іншого боку, я була не проти. До того ж батькам спокійніше, коли ми разом їдемо на навчання.
Я познайомилась з Миколою й у нас все закрутилось. Навіть з батьками його познайомила. Ми зустрічались, але він все не освідчувався. І тут мені мама дає листівку із запрошенням на весілля мого Миколи та Марини.
Я навіть слова промовити не могла. Мені так було важко прийняти той факт, що хлопець мені зрадив з моєю найкращою подругою. Тепер не знаю, чи варто мені йти на їх весілля?
Якщо піду, мені буде ще більш боляче, а як ні — то це тільки підтвердить мої почуття до Миколи. Я не хочу в майбутньому мати з ним стосунки, але як правильно тут вчинити?
