Моя свекруха любить ходити в «моїх» речах. Справа в тому, що я поступово гладшала і віддавала їй свої улюблені хороші речі. І що я помітила – я старію, а вона молодшає тільки

В один момент я зрозуміла, що не потрібно їй віддавати свої речі, нехай свої купує і носить. Але це рішення не прийшло просто так.

Є у мене пальто улюблене – тоненьке, без підкладали, з вовни красивого шоколадно-коричневого кольору.

Купила я його за рік до народження молодшого сина, потім стало воно мені замало. Я його акуратно згорнула і прибрала в шафу, восени приміряла в надії знову його носити.

Однак навесні ми продали свою квартиру батькам чоловіка, самі іншу купили неподалік. І пальто моє при переїзді в шафі в самому низу залишилося.

Свекруха його виявила, сміливо обрізала рукава під свій 1,52 м зросту і почала носити. Нічого мені не сказала.

А я випадково зайшла до них додому, коли її не було і побачила своє пальто на вішачку. Забрала його, дзвоню їй – не шукайте, я пальто своє забрала!

А вона – я ж рукава обрізала і ходити в ньому почала.

Я кажу – Я ж вам його не віддавати!

Прийшла додому, поміряла і розплакалася. На чоловіка лаялася, а він то ні в чому не винен!

Не можу я пальто це відпустити і їй точно не хочу віддати.

На роботі колега порадила хорошого майстра – вона зі старих речей нові шиє, комбінує, переробляє, руки золоті!

До неї вирішила звернутися, пальто перероблю і буду носити.

А свекрусі речі свої віддавати більше не буду.