За її словами це виглядало б так: ми їй щомісяця платимо певну суму, як тільки ми виплатимо всю вартість квартири, вона відразу напише дарчу на чоловіка.
Я, знаючи матір чоловіка, була проти усних домовленостей. Вона ж то цілком може через кілька років прийти і нас вигнати, заявивши що ніяких грошей в очі не бачила. І, тим більше, платити ми повинні разом, а квартиру – чоловікові по дарчій в його особисту власність? Ні, не треба.
Ми оформили договір купівлі-продажу квартири, в якому були прописані всі умови: перший внесок, розмір щомісячного платежу, дата платежу, термін розстрочки і можливість дострокового погашення. Я наполягла на тому, щоб всі щомісячні платежі передавалися в присутності нотаріуса із розписками про отримання грошей.
Ми планували розрахуватися зі свекрухою років за 7-8. Оскільки нам не довелося виплачувати банку відсотки по іпотеці, це була дуже вигідна покупка. Нам не довелося витрачати гроші на оренду – ми жили в своїй квартирі, зрозуміло, що ми не могли її продати – на квартирі було обтяження.
Рік тому свекруха посварилася зі своїм чоловіком і повернулася в, як вона вважає, свою квартиру. Вона сказала, що продати квартиру було помилкою і просила її повернути. А про повернення грошей нам, мови не йшло.
Тоді я запропонувала купити їй кімнату і тим самим, остаточно з нею розрахуватися. Вона відмовилася від цього варіанту і відмовилася брати черговий платіж за квартиру.
Свекруха пішла до суду анулювати угоду. Я подала зустрічний позов про те, що вона не хоче брати щомісячні платежі спеціально, щоб у неї був привід розірвати договір купівлі-продажу.
Я зайняла у своїх батьків гроші, щоб розрахуватися зі свекрухою і попросила, щоб суд був посередником в передачі грошей, я продемонструвала всю суму і заявила, що готова розрахуватися прямо в залі суду. Свекрусі довелося взяти гроші. Суд вона програла.
Весь цей час вона живе з нами і паскудить. І, як я зрозуміла, з’їжджати вона не планує. Мене дивує, як совісті вистачає: спочатку на нас в суд, щоб відібрати квартиру, а сама живе з нами, як ні в чому не бувало.
Та ось тільки тепер мої правила: свекруха живе в моєму будинку, а, як відомо, в чужий монастир зі своїм статутом не ходять.
Нещодавно вона підійшла до мене і запитала, коли я куплю їй обіцяну кімнату, вона хотіла б її здавати. У відповідь вона почула: ніколи. Я не збиралася купувати їй кімнату просто так, таким чином я хотіла з нею розрахуватися за квартиру, вона сама відмовилася.
Що я зараз винна? Вона поскаржилася чоловікові, що я хочу залишити її на вулиці, що я обіцяла їй цю кімнату, але нахабним чином відмовляюся стримувати обіцянку.
З’їжджати вона не хоче, жити спокійно нам не дає. Чоловік її вигнати не може – мама все ж. Тобто, мама його хотіла вигнати – нічого страшного, буває? Тут почула, як вона нашіптує чоловікові, що було б непогано, щоб він повернув їй хоч свою половину квартири.
Я не можу з нею жити в одному будинку, просто не можу. За її словами, я повинна з ранку до вечора стрибати на задніх лапках перед нею і її молодшим сином, годувати їх, обпирати.
А я відмовляюся це робити – зараз буду я ще двох здорових людей обслуговувати, у самих ручки-ніжки є. Через це ми з чоловіком почали лаятися: вона щовечора йому скаржиться, яка я ледача, навіть обідом її нагодувати не можу, а бідний її 14-річна син голодує взагалі по півдня, адже він теж не може поїсти сам. Я втомилася.
Даремно ми взагалі у свекрухи квартиру купили. Знати б раніше про можливі проблеми, краще б іпотеку взяли. Нехай з переплатою, зате свекруха б точно не притяглась до нас жити. Що мені робити? Як виставити свекруху з дому?
Автор фото – Сергій Майтер
