Лізі 24 роки. Позаду навчання в інституті, пошук роботи, перші побачення з Віталієм. Крім неї в сім’ї росте ще молодший брат, йому зараз 13 років. І батьківська сім’я не бідує: є гроші, є житло.
– По однокімнатної нам з братом купили давно, – розповідає дівчина, – здавали в оренду і зараз здають, тому що я завжди жила з батьками і братом. І я точно знаю, що гроші є. І за язик я батьків не тягнула.
Як це буває, мама, а ще й обидві бабусі ретельно готували доньці майбутнє придане: посуд, сервізи, зробили вклади в банк, під відсотки.
А Лізі не потрібні ні чашки-ложки, ні комплекти постільної білизни, ні інше. Вона хоче весілля. Гарне, з сукнею, з гостями-голубами, тортом в три поверхи і банкетом.
– Ну і що, що немодно зараз, – каже вона, а я хочу, тим більше – обіцяли. А ось на рахунок весілля батьки раптово передумали. Точніше мама, тато-то завжди знаходився під її впливом і зробить так, як скаже дружина. А мамі Лізи категорично не подобається вибір дочки.
– Ну і що це? – критично говорить Марина Вікторівна, – Що з себе являє твій Віталік? Житла свого у нього немає, розраховує прийти до тебе. Робота? Ну і що це за робота? Вища освіта буває різною, юрист … Кому вони зараз потрібні, тим більше навчався заочно і на платному відділенні.
Марина Вікторівна вважає, що 26-ти річний обранець дочки повинен довести свою здатність забезпечити сім’ю.
– Для початку, – говорить вона дочкі, – нехай на ваше весілля грошей заробить. Не зможе? Тоді як він буде тебе з майбутньою дитиною або декількома забезпечувати?
– А він зможе, – каже Ліза, – тільки на це треба ще кілька років, та й таке весілля, про яке я мрію – Віталіку не потягнути. І якби ж то у моїх грошей не було, так є ж. І навіщо було обіцяти? Значить, був би на місці Віталіка хтось інший, на мамин погляд, більш перспективний, вона б обіцянку виконала. А з Віталіком не хоче?
Ліза вважає, що з боку Марини Вікторівни це шантаж і спроби тиску. Але відмовлятися від нареченого вона не має наміру. І від весільного свята теж. Хоча наречений і закликає її розписатися більш скромно, а вже сукню мрії він їй точно забезпечить: красиву, яку захоче.
– Всім моїм подругам батьки допомагали, – ображається Ліза, – навіть, якщо вибір дочок їм не дуже подобався. Ну і що, припустимо, плюну на все, відмовлюся від весілля, так наступний крок буде якийсь? Квартира не на мене записана, з цим чоловіком ти туди не в’їдеш? Нехай наречений заробляє сам? Але ж це роки!
На погляд Лізи, мама поводиться несправедливо, погіршуючи становище дочки і стосунки між ними, прирікаючи на роки важкої іпотечної кабали.
Фото ілюстративне спеціально для Особлива
