“Нам невістка голодранка непотрібна!” – Заявила мені мама коханого, як тільки дізналась про наші стосунки. Спочатку батьки забрали його з міста в село, а потім з’явилася раптова наречена і зіграли весілля. Та це був не кінець в нашій історії

З Сергійком ми росли разом, так як жили по сусідству. Спочатку пісочниця, потім разом в садочок, до школи, а потім і училище. Проживши півжиття разом, ми з Сергійком прийшли до висновку, що це не просто дитяча дружба, а щось більше! Ми стали зустрічатися, ходити на побачення і були щасливі, розуміючи що створені одне для одного! Джерело

Але, коли про це дізналися його батьки, наше щастя тривало не довго! Вони були дуже багатими людьми за мірками села, в якому ми жили, а моя сім’я звичайна середньостатистична.

Марина Анатоліївна – мама Сергія, дізнавшись про наші стосунки,сказала мені: “Нам невістка голодранка непотрібна!” Вона звикла, щоб все було так, як вона сказала. Побічка роботи, а працювала вона в міліції!

Скільки б ми з Сергієм не боролися на наше кохання, Марина Анатоліївна все одно зробила так, як вона вважала буде краще для її сина. Спочатку батьки Сергійка забрали його з міста в село, а потім з’явилася раптова наречена і зіграли весілля.

Минув рік. Я своє особисте життя не могла влаштувати, так як досі люблю свого Сергійка.
Мені було дуже боляче, але я не звинувачувала його в тому, що він любив своїх батьків і ніколи не перечив їм.

Згодом я дізналася, що у Сергія та його дружини з’явився малюк. Я пораділа за нього як могла, адже діти це наше щастя.

Минуло 2 місяці. У мої двері подзвонили! На порозі стояла Марина Анатоліївна, вся в сльозах і тремтячим голосом сказала: Пробач мене.

Я запросила її в будинок. І вона мені розповіла, що дружина-вертихвістка кинула її сина і дитину.

– Сергійко досі любить тебе! Але, не може прийти до тебе сам, він відчуває себе винуватим в тому, що трапилося. Тому прийшла до тебе я!

Ставши на коліна, Марина Анатоліївна ридаючи просила пробачення за зламане життя:
– Ти краще що могло статися в житті мого сина! Прости мене що розлучила Вас!

Читайте також: Одного разу прийшла в офіс зустрічати маму, дочка секретарки. А та ростила дочку одна і не завжди виходило викроїти гроші на обновки. Начальник це знав, премії давали на філію, і він їх розпилював. Зате, не посоромився дитину підколоти, що бомжі одягаються краще

Я попросила її піднятися:

-“Ви все робили правильно! Ви мати і бажали кращого для своєї дитини! Непотрібно себе звинувачувати, а Сергійка я досі кохаю” – все, що могла сказати я.

Ми разом поїхали до них додому. Зустрівшись поглядом з коханим ми навіть нічого не з’ясовували. У нас прекрасна сім’я і ми всі разом виовуємо нашого синочка Артемка. А днями я планую порадувати чоловіка ще однією приємною новино.

Фото ілюстративне, з вільних джерел