“Мамо, я виходжу заміж”- обличчя Лесі світилося щастям, але вона страшенно боялася маминої реакції. Галина Павлівна звісно здогадувалася що у дочки хтось з’явився, якась вона вже занадто загадкова і задумлива останнім часом.
Мати попросила, щоб дівчина спочатку познайомила її своїми обранцем. Леся погодилась і сказала, що завтра ввечері він прийде до них в гості.
” Та ти до речі його батька повинна знати, він із нашого села” – додала Леся, звернувшись до матері.
” І хто ж це цікаво ?”- запитала Галина Павлівна.
” Дядько Богдан, син баби Олюсі, яка за мостом жила”- відповіла дівчина.
Тут матір змінилася в обличчя та зблідла. Леся звісно ж не знала, минулі історії кохання своєї матері.
Її першим коханням якраз був Богдан, з сином якого зараз зустрічається її Леся та хоче вийти заміж.
Вони планували одружитися, мріяли про велику щасливу сім’ю. Але не судилося.. Все закінчилось в один момент, коли закохану пару побачив батько Галини.
Наступного дня тато підійшов до Галини та сказав що вона не може зустрічатися з Богданом. Та ледь чутно прошепотів: “Бо Богдан -мій син”.
І тільки тоді Галина помітила, що Богдан і справді як дві краплі схожий на її батька. В Галини все всередині обірвалося і вона тільки промовляла до батька:” Як ти міг? Як ти міг?”
Через два дні після відвертої розмови з татом пакувала свої речі поїхала в місто.
Там успішно закінчила інститут вийшла заміж і має доньку Лесю.
Не склалося, її чоловік полюбляв оковиту й не хотів працювати. Розлучилася із маленькою Лесею вирішила повернутися на батьківщину, проте не в рідне село а а в сусіднє.
Її Богдан також покинув рідний дім і поїхав в місто шукати роботу. Там одружився у шлюбі появилися двоє синів.
Все у нього було тільки щастя він не зазнав. Коли не стало їхніх батьків, вони обоє поїхали були до рідного села, але так і не поспілкувалися, тільки бачились із далека.
А доля тепер така, що їхні діти хочуть повторити долю своїх батьків. Проте через спільних знайомих знайшла Галина телефон Богдана.
Подзвонила, пояснила ситуацію та вирішили вже зустрітись. Коли зустрілася, то довго мовчали і тільки дивилися одне на одного.
Та нарешті Галина розпочала розмову: ” То що будемо робити Богдане?”
” Та нічого не будемо робити “.
Богдан замовк а потім важко зітхнувши ще додав: ” Це все брехня що діти за батьків не відповідають. Відповідають, ще й як.
Читайте також: – То ти ночувала в Тараса? Ти ж казала що ви просто друзі. Сказала мама. Вона прочитала мій блокнот. Я й не думала чим то обернеться
Ми за помилки наших батьків заплатили сповна. Досить і наших зламаних життів. Наші діти вже ні в чому не винні. Навіть казати їм нічого не будемо”.
Подумавши, Галина з ним погодилась.
Справили дітям гучне весілля, а невдовзі молодята з’явилися діти: красиві, здорові та розумні.
Всевишній до них був милостивий.
Автор: Нінель. Передрук заборонений.
