– То ти ночувала в Тараса? Ти ж казала що ви просто друзі. Сказала мама. Вона прочитала мій блокнот. Я й не думала чим то обернеться

Я давно вела щоденник, ця річ була надзвичайно дорога для мене.

Там були записані мої думки, плани, цілі та мрії.

А ще я багато писала, коли мені було погано, в тяжкі моменти життя, коли не було кому виговоритись.

Ніхто з рідних сильно мене не намагався зрозуміти.

У всіх завжди с свої проблеми.

А подружок толком і не було. Тому єдиною розрадою став записничок.

Все б нічого, приїхала я додому в гості, мама знайшла і прочитала.

Вона просто стерла мій особистий простір.

Наплювала на мої кордони, бо так їй захотілось.

– То ти ночувала в Тараса? Ти ж казала що ви просто друзі.

Під час вечері вона почала допит, їжа стала поперек горла, апетит враз зник.

Вона все знає. І про мої походеньки і про нестабільний психологічний стан.

Я навчилась брати маску, навіть у трудний період, я з легкістю посміхалась до інших, жартувала і була душа компанії.

Всі завжди дивувались, як може бути таке легке сприйняття життя.

Воно не було легке, лише ніхто цього не знав.

Вечорами я гірко плакала в подушку, і надіялась що переживу це.

Зараз сиділа перед мамою як відкрита книжка, і не мала що їй сказати.

Читайте також:Змінювалось керівництво школи, прийшов новий директор, строгий, але справедливий мужчина. Він одразу побачив хто з ним щиро спілкується, а хто підлизується

Виправдовуватись сенсу не було, а говорити з нею про те, що мені не приємно не хотіла.

Вона все розуміла і все одно робила це.

Наступного дня я зібрала речі і поїхала, декілька місяців не хотіла повертатись додому.

А всім надалі було байдуже.

Автор: Настя

Історія написана спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.