День народження чоловіка вирішили відзначити чисто символічно – все-таки середина робочого тижня. Мій Юра працює разом з братом, і на роботу вони їздили на одній машині. Юра зі Стасом здали зміну, забрали мене після роботи і ми поїхали до нас. Дружина Стаса – Настя, з дітьми, повинна була дістатися до нашого будинку своїм ходом. Йти недалеко – хвилин 20, не більше.
Ми в магазин заскочили, торт і смакоти купили. Поворот до нашого будинку після світлофора. Наша смуга стояла – затор, всі додому повертаються з роботи. На зустрічній – майже порожньо було. Подивилася у вікно – Настя шльопає через дорогу. Коляска попереду, старшого за руку тягне. Але – не на ішоходному переході, а за 10 метрів до нього і неподалік від нас.
Стас, побачивши дружину, вийшов з машини і побіг слідом за Настею, на той час вже подолала проїжджу частину. Далі – як в якомусь серіалі: наздогнавши дружину, Стас забирає у неї коляску, відчіплює від дружини старшого сина і дає Насті ляпаса. Та – в сльози, розвертається і тікає. Знову через дорогу. Стас йде з дітьми до світлофора. Ми повертаємо і чекаємо його.
– Стасе, навіщо ти так? Ще й при дітях? – обурилася я.
– Вона зовсім страх втратила – з дітьми дорогу в недозволеному місці переходити!
– Стасе, ти як, за Настею підеш? – запитав Юра у брата.
– Ні, ми з малим вже на торт домовилися! Нічого з нею не буде – поплаче трохи, авось порозумнішає. Гаразд би одна була. А дітей під колеса авто тягти не дозволю!
Ми з чоловіком доїхали до будинку і знову почекали Стаса і племінника з дев’ятимісячною племінницею. Чай попили, торт з’їли. Ледве-ледве відмовила Стаса пригостити дочку кремом з торта. Вловивши слушний момент, пішла дзвонити Насті, дізнатися – як вона.
– Чого ти мені дзвониш? Іди, Стасику піддакуй! Ви ж всі бачили, навіть не заступилися! – наїхала Настя.
Я розумію Стаса, але не схвалюю. Я б, на його місці, за вухо відтащила.
– А тобі важко було до світлофора дійти? Настю, головою може почнеш думати? На себе плювати – дітей пожалій. – відповіла я.
– Я завжди так роблю! І водії завжди зупиняються!
– Настю, раз на раз не доводиться. Ти бачила, що на вулиці на дорогах відбувається? Ти в курсі, що на дорозі з крижаною кіркою гальмівний шлях машини збільшується в п’ять разів?
– Знаєш що? Та йди ти! Спочатку своїх народи, потім будеш …! – Настя кинула трубку.
Додому Стас і діти не потрапили – Настя закрилася зсередини на клямку і не відкривала. Вони повернулися до нас. Стас сходив в магазин і купив їжу для дочки на ніч – суміш якусь. Дітей поклали на диван у вітальню, Стаса – на підлогу. Вранці, після дня народження, всім на роботу треба було. Встали раніше, щоб встигнути дітей відвезти. Настя так і не брала трубку і не відкривала двері. Вона була вдома – кричала, щоб ми забиралися.
Стас подзвонив матері і відправився до неї з дочкою. Ми з чоловіком забрали племінника і повезли його в садок. Ранок був метушливим – ворогу не побажаєш.
Увечері чоловік заїхав по мене сам – Стас поїхав до матері. Ми забрали племяша з садка і рушили в бік будинку. Ми не доїхали – свекруха зателефонувала, майже в істериці. Якщо коротко – Настя наставила собі синців і написала на чоловіка заяву. А потім з’явилася за дочкою. У супроводі троюрідного брата-поліцейського.
Чоловік закинув нас додому і помчав до мами. Я змучилася – у свекрухи серце слабке, їй взагалі не можна нервувати. Пізно ввечері повернувся чоловік, з братом, Настею і донькою. За грошима. Настя обмін запропонувала: їй – гроші, а вона забирає заяву і не перешкоджає спілкуванню з дітьми. Стас зайняв у нас 10 тисяч і віддав дружині. Та забрала дітей і пішла.
Брат чоловіка прожив у нас 4 дні. А на п’ятий чоловік приїхав з роботи один, розповів: – Помирилися вони. Треба речі Стаса зібрати, я йому завтра передам. Гроші він з зарплати поверне. Настя його пробачила за однієї умови – більше він з нами не спілкується і на роботу їздить на своїй машині. Дура якась.
Стас слово дотримав – гроші повернув. А ось в сім’ї розбрат. До свекрухи в гості нам їздити не можна, якщо туди збирається Настя з дітьми. Ніби ми з Юрою ясновидці і знаємо, коли вона туди поїде. Навіть на роботі Стасу можна з Юрою розмовляти. Настя заборонила. Ледь що – розлученням погрожує. Я взагалі – ворог номер один.
Тут через родичів чоловіка плітка дійшла – що це ми з Юрою Стаса підговорили, щоб він Настю вдарив. Більшого абсурду я в житті не чула. Я заміжня півтора року. Завжди все нормально було в стосунках з нею. А тут – такий зручний випадок: власну дурість і проблеми з чоловіком звалити на чужі плечі. Я знала, що невістки – дивний народ, але не до такої ж міри?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
