Оксана сиділа на роботі і робила вигляд, що працює. Насправді вона слухала розмову двох, що сиділи поруч, колег:
– Я як приїжджаю в село, так першим ділом, беру в руки металошукач і йду в ліс. У нас там бої були. І чого я тільки там не знаходив!
– Так цікаво….
– Це моє хобі.
«Як же здорово, – думала Оксана. – Виявляється металошукач можна купити в магазині. Ось просто прийти і купити! Мені він вкрай необхідний.»
Оксана відразу ввела в пошук: «металошукач купити», підібрала найближчий до неї магазин і ввечері стала щасливою власницею цього інструменту.
Насамперед, вона пройшлася з металошукачем по своїй ділянці в селі – давно бабуся їй розповідала, що втратила там сережку і якийсь браслет. Але крім пробок від пляшок так нічого і не знайшла.
Потім вона стала виходити з ним у ліс.
– Оксанко, так зроду тут ні торгових шляхів не було, ні битв. Даремно тільки час втрачаєш.
Оксана й сама розуміла це, але увійшла в азарт і їй хотілося ну хоч щось знайти. Тому вона стала переглядати різні форуму на цю тему. І о диво! На одному з них набиралася група для поїздки в якесь містечко на вихідні. І Оксана звичайно ж записалася.
– Вперше їдеш, так? – запитав її Михайло, який був за головного.
– Так! А що? – з викликом відповіла Оксана.
– Воно і видно – одяглася так, що тебе важко навіть в лісі не помітити. Ну добре, Сергій за тобою пригляне.
Михайло кивнув на хлопчину, який стояв поруч і який зовсім не сподобався Оксані.
– Сергій у нас товариш сімейний, дружину свою любить, та й нещодавно у нього дочка народилася. Так що дійсно буде за тобою тільки приглядати.
Оксана хмикнула!
– Взагалі-то у мене теж наречений є. І міняти його ні на кого я не збираюся!
«Так я майже 2 роки добивалася свого Володьку! Він у мене класний, а головне при грошах. Проміняти його на когось з цих любителів пошукати скарби – це було б верх дурості,”- подумала Оксана.
Через пару годин вони дісталися до місця. Михайло визначив кожному його територію і провів інструктаж:
– Значить так, все, що знайдете, кладіть в сумку і потім здаєте в ломбард. Не приміряєте, не носите, не даруєте нікому. Просто здаєте в ломбард, ясно?
– Ясно. Ясно, – пролунали безладні голоси.
«Невже тут можна щось знайти? Невже люди щось знаходять?» – з подивом думала Оксана.
А потім всі її думки розвіялися. Оксана просто зосередилася на пошуку. Поруч був Сергій, але він їй абсолютно не заважав. В один момент вони обидва провели по траві в одному і тому ж місці. Сергій прибрав траву, Оксана копнула лопатою, вони оглянули землю і знайшли перстень. Дуже красивий, з зеленим каменем і зовсім не старий, а дуже навіть сучасний. Сергій передав його Оксані і сказав:
– Клади до своїх трофеїв і не забудь – не приміряти, просто віднеси в ломбард.
Оксана мовчки кивнула.
Оксана віднесла у ванну свій одяг, раптом щось брязнуло об кахель. Оксана нахилилася і побачила перстень. Ну звичайно! Як же вона забула! Вона ж знайшла монетку і удвох з Сергієм вони знайшли цю прикрасу.
Оксана взяла в руки перстень і стала його розглядати.
Він був ідеальним і таким чарівним. Оксана сама не помітила, як одягла його на свій палець і стала милуватися.
«Чому я повинна здавати його в ломбард прямо зараз? Поношу трохи і здам потім, якщо захочу»
Через тиждень Оксана знову поїхала разом з хлопцями на пошуки чогось. Вона одяглася вже не яскраво і мало чим відрізнялася від інших.
– А де Сергій? – несподівано для самої себе запитала Оксана.
– Він сьогодні зайнятий, – відповів Михайло і з подивом подивився на Оксану.
– Я просто подумала, що ти йому знову доручиш придивитися за мною, – трохи ніяковіючи пояснила Оксана.
Увечері вона знову поверталася задоволена додому – вона знову знайшла пару монеток!
Біля під’їзду вона побачила Сергія, який, мабуть, чекав її. Вона підійшла, їх руки переплелися і вони просто сіли на лавочку і дивилися одне на одного.
“Що за маячня? Він мені зовсім не подобається. Ну зовсім, зовсім. Чому мене тягне до нього? Я не розумію … Відбувається щось не зрозуміле,” – думала Оксана.
Вона чесно намагалася жити так, як вона і жила раніше, до зустрічі з Сергієм, але не могла. Вона постійно хотіла бачити Сергія і просто сидіти з ним поруч і тримати його за руку.
У Оксани почалися проблеми з її Володею. Одного разу вони виходили разом з її будинку і дорогу їм перегородила одна жінка. Жінка стала кричати і лаятися на Оксану і говорити, що Оксана – розлучниця і через неї її чоловік розлучився з нею і кинув з новонародженою дочкою.
– Я не розумію, що ви таке говорите, – Оксана намагалася ухилитися від чіпких рук жінки. Вона благально дивилася на Володю і чекала від нього допомоги, але той просто сів і машину і поїхав.
– Я не знаю що відбувається. Сергій, я тебе не люблю. Я не хочу бути з тобою. Сьогодні приходила твоя дружина, а Володя просто кинув мене одну, – Оксана плакала. – Ти зруйнував моє життя!
– Я? Так я сам не нічого не розумію! Ти не в моєму смаку. Я люблю дружину, а нічого з собою вдіяти не можу. Потрібно, щоб ти була поруч. Що ти зробила? Приворожила мене?
Оксана зловісно засміялася:
– Приворожила тебе. Та робити мені більше нічого. Що тебе причаровувати-то?
Оксана закрила обличчя руками і тут на її пальці блиснув перстень.
Сергій придивився ….
– Це той самий перстень?! Ти носиш його?
– Так. А що?
-Ну все зрозуміло. Це він, ми ж знайшли його разом і тепер він хоче, щоб ми були разом …
Оксана розсміялася:
– Що за казки! І ти в них віриш?
– Казка говориш? Ну спробуй зніми його з пальця.
– Та легко, – сказала Оксана, але продовжила сидіти нічого не роблячи.
– Ну? Що ж ти?
Оксана ошелешено подивилася на Сергія і прошепотіла:
– Я не можу поворухнутися.
Оксана сумно дивилася на перстень на її руці. Здавалося він живе своїм життям і вселяє їй якісь свої думки: з ким бути, що одягати, що купувати, де жити і де працювати.
Останнім часом Оксанині вчинки не піддавалися логічному поясненню: вона підшукувала собі будинок в передмісті, хоча завжди віддавала перевагу жити в місті, вона стала носити те, що раніше ніколи не носила, вона порвала з Володею і написала заяву про звільнення з вельми грошової роботи за власним бажанням.
Звичайно, вона намагалася зняти перстень, але її руки просто відмовлялися робити це.
– Нас на вихідні запросив в гості Михайло з дружиною, – сказав якось Сергій.
Давай з’їздимо, – Оксана навіть зраділа цій пропозиції.
День минув чудово. Вони збирали гриби, потім розбирали їх, потім варили смачний грибний суп, смажили шашлики, а тепер розташувалися навколо багаття з чашками ароматного чаю з м’ятою.
Оксані здавалося, що вона повернулася в своє минуле життя, тільки от оточуючі люди були не такими, як зазвичай.
Який гарний в тебе перстень. Можна я подивлюся, – сказала дружина Михайла, Настя.
– Звичайно, – Оксана простягла руку. – Ми з Сергієм знайшли його на розкопках. Він неймовірний!
– На розкопках? – очі Михайла звузилися. – А я хіба не говорив ….
Почав він говорити, але осікся ….
Оксана не помітила, але Михайло і Настя переглянулись.
– Так, класний, – сказала Настя. Вона змахнула рукою і чашка чаю розлилася на Оксанин светер. – Ой! Знімай швидше … Давай я тобі допоможу.
Настя потягнула светр за рукав, обхопила руку Оксани і смикнула вниз, разом з перстнем. Прикраса знехотя звалилася на підлогу. Михайло підскочив до нього, схопив і кинув у кущі.
І тут пролунав рев – це кричали Оксана і Сергій одночасно.
– Що ви зробили?
Обоє кинулися в кущі і намагалися знайти його.
Міша і Настя переглянулись.
– Дуже спрацьовано, Настя. Сподіваюся, що тепер їх життя налагодяться.
– А якщо вони його знайдуть зараз або завтра? Що тоді?
– Не знайдуть. Він у мене в кишені. Став би я його кидати кудись. Дай-но ганчірку якусь.
Настя подала хустку. Михайло акуратно загорнув перстень в хустку і кинув в сумку до решти трофеїв.
– Завтра здамо куди треба. А тепер зроби-но мені ще чаю.
Минув час. Сергій повернувся до дружини і доньки. Оксана встигла відкликати свою заяву на звільнення і продовжила працювати в своїй компанії, але ось повернути назад Володю не змогла. А втім не так вже сильно і хотіла – їй зовсім не сподобалася його поведінка в кризовій ситуації.
Оксана і Сергій продовжили виїжджати разом на розкопки, але тепер вони не нехтують «правилами безпеки».
