fbpx

Наталія чекала чоловіка спочатку по 30, а потім і по 45 днів. Вахта: місяць вдома – місяць на Півночі. Потім все скаржилася знайомим: “Додому прилітає, відвертається до стінки. Мене не обіймає”. Звідки ж їй було знати, що життя в робітничому гуртожитку було зовсім не айс, ось і заводили багато вахтовиків, а особливо молоді, на Півночі другі сім’ї

Вони одружилися в 1971-му. Він слюсар, вона – прибиральниця. Обоє сільські, приїхали до обласного центру за рублем і міським життям. Набридло їм ходити півроку у валянках, а півроку в гумових чоботях. Зустрілися вже в місті. На підприємстві – працювали разом. Почуттів особливих ​​не було, але і не противні одне одному.

Федір – низенький, кремезний, широкоплечий. Встиг відсидіти 3 роки за хуліганку. У своєму рідному колгоспі міцно відгемселив суперника. Зазвичай Федору це сходило з рук, але не того разу. Хлопчина виявився синком місцевого князька. Наскаржився таткові, і тому прилетіло.

Наталя – теж невисока, повненька. Весела і гостра на язик. Може підійти до лопати і пустотливо насварити: “Ну що стоїш ледащо?! Чому землю не риєш? Я вже на обід сходила. Думала, ти вже всю грядку скопала!” Після весілля їм виділили кімнату в комуналці з пічним опаленням і туалетом на вулиці. Незабаром пішли діти. Старша дівчинка і хлопчик трохи молодші.

Федір гарував, годував сім’ю. Спочатку пішов слюсарем-сантехніком в місцевий ЖЕК. Робота брудна, смердюча. Але пішов, щоб їм дали окрему квартиру. Через кілька років квартиру дали, але особливу. Вся та однушка була по пояс завалена сміттям з найближчого смітника. І Федір з товаришами викидав вилами це “багатство” з п’ятого поверху.

Потім зробив ремонт своїми руками. Покликав друзів і широко справив новосілля. А ще через пару років, отримали двушку в панельній новобудові. Федір багато ходив на підробітки і накопичив на б/у “Запорожець”. Машина дісталася з ручним керуванням – після інваліда війни. Зате дешевше, ніж звичайна.

Життя почало складатися. Наталя пішла спочатку нянькою в дитячий сад. Діти підростали. Старша росла красунею. Молодший теж не відставав. Батьки в них душі не чули – діставали дефіцитні продукти, джинси, імпортні іграшки. А далі Федір вивчився на електрогазозварника і став літати на вахту, на Північ. Заробляти “північний” стаж і великі гроші.

Працював відповідально і за багато років чесної праці заробив міністерську почесну грамоту. Тому, вийшов на пенсію – ветераном праці. Непогано для того, хто відсидів. Наталія чекала чоловіка спочатку по 30, а потім і по 45 днів. Вахта: місяць вдома – місяць на Півночі. Потім все скаржилася знайомим: “Додому прилітає, відвертається до стінки. Мене не обіймає”. Звідки ж їй було знати, що життя в робітничому гуртожитку було зовсім не айс, ось і заводили багато вахтовиків, а особливо молоді, на Півночі другі сім’ї …

Перебудова. Потім акціонування державних нафтових компаній. Працівники отримали акції, а на них хороші дивіденди. Вистачило, щоб побудувати великий заміський будинок. Правда, без обробки. Дітям залишили квартиру. А самі переїхали в неоштукатурені стіни з піноблоків. Перший час виручала велика присадибна ділянка. Багато роботи по господарству – менше часу на розмови і з’ясування відносин.

А потім пенсіонер Федір занудьгував, засумував. Став виїжджати на «шабашки» до інших міст. Надовго, іноді на 3 місяці, а іноді на півроку. Наталя, тим часом, як могла боролася зі своїми болячками. Але утримати чоловіка від далеких поїздок не змогла.

А потім 70-річний Федір зажадав розлучення. Захотів нового щастя. У районному суді як могли відмовляли, свідчили проти. Але все марно. Розлучення відбувся. Звідки ж мировому судді було знати, що весь цей час, Федір мстився тій – своїй найпершій, яку не міг забути. Мстився, домагаючись інших жінок … А сам все любив ту, яка його відкинула, і через яку сів у в’язницю на 3 роки тоді – 50 років тому.

А що, Наталя? Наталя мудро чекає … І чекає. Так і живуть пенсіонери, тепер уже в цивільному шлюбі, то по три місяці разом, а то по півроку нарізно.

Фото ілюстративне спеціально для Особлива

You cannot copy content of this page