Навіщо мені їхати туди і спілкуватися з усіма окремо, червоніти і злитися за мамині висловлювання. Всі пересварилися, ніхто більше не збирається більше бачиться, тато поганий, що в його будинку за його столом його вчать як жити

Не можу пробачити, що посварила сім’ю

Жанні 23 роки, живе із батьками в одному місті. Мати та батько намагаються побудувати будинок і всі сили та гроші йдуть туди.

Будівництво виснажило їх як морально, так і фізично. Вони нікуди разом не їздили.

Від цього батьки стали погано ставитись один одного, не розмовляють, тільки у справі. Разом не сплять, не їдять, як сусіди у гуртожитку.

Жанна бачила, як некомфортно усім, а більше від того, що немає фінансової можливості роз’їхатися. Отак і живуть так.

Півроку тому дівчина з’їхала. Весь цей час Жанна спостерігає за стосунками мами на тата, і байдужість до ситуації тата на маму, яка намагається налаштувати мене проти тата, тато навпаки вдає, що все ок.

Жанну це все дуже пригнічувало, тому що мама переходить усі межі у виразах, а тато ніби не помічає, або помічає і просто йде.

Вона не може нічого висловити, тому що мама запальна і прилетить ще їй, що захищає тата. Жанна не могла прийняти факт того, що мама погано відгукується про тата та не готова приймати це все, що відбувається на моїх очах.

Вона звикла бути з сім’єю, але стала відмовлятися їхати до них у гості, щоб спостерігати цю картину будинку, відмовляюся роботою чи поганим самопочуттям.

“Навіщо мені їхати туди і спілкуватися з усіма окремо, червоніти і злитися за мамині висловлювання, і засмучуватися за тата. Ніхто нічого не змінює, і розмовляти у сім’ї у нас не прийнято” – говорила в голос дівчина сама до себе.

На нещодавньому “зборі сімей” маминої сестри і нашої, розмова зайшла про те, що наша родина не мирна, у бабусі теж складні стосунки з дідом, що захоплюється оковитою, загалом, крах з усіх боків з самого дитинства, звідти дівчина така неспокійна.

Жанна плакала від того, що вже скільки років живе в цьому, вбирає, транслює на себе, плаче, не розумію, як змінити. Її почала заспокоювати  тітка, від того я ще більше почала плакати і розповіла їй все, про що турбувало. Я пішла до кімнати і не з’явилася ні в кого на очах до кінця.

Тітка дуже переживала  за племінницю, тому в кінці, коли всі роз’їхалися почала лаяти тата Жанни, що це через нього його дочка проридала весь вечір, обізвала його поганим словом і поїхала з дядьком.

Всі пересварилися, ніхто більше не збирається більше бачиться, тато поганий, що в його будинку за його столом його вчать як жити. Тітка зла, що я ридала через цю ситуацію в цілому, мама далі звинувачує тата, що все через нього.

Жанна погано себе почувала від того, що виходить усім зіпсувала вечір, усіх посварила,  завжди збиралися в будинку та в гостях, ніколи суперечок ніяких не було.

Дівчина думала ,що краще б не плакала, і все залишилося б як було. Вона картала себе, що зіпсувала все своїми переживаннями і тим, що поділилася з тіткою наболілому.

“Я її люблю і поважаю за її доброту, але це саме вона викрутила ситуацію так, ніби винен лише тато, хоча я мала на увазі так, що мамі варто бути добрішою до тата і не говорити який тато поганий.

Мені й так погано і боляче, що я маю знати і чути про нестерпні стосунки мами та тата, так тепер додалося те, що сім’ї наші спілкуватися не будуть.

І це я посварила всіх своїми сльозами. Я не те, щоб у очах усім дивитися не можу за те, що винесла сміття з хати, я не можу так жити далі.

Для мене сім’я було все, а тепер усе стало неможливим” – говорила з мокрими очима Жанна.