Навколо мене багато людей. І можна сказати, що деякі з них близькі, але є одна моя таємниця, якою я ні з ким не можу поділитися

Навколо мене багато людей. І можна сказати, що деякі з них близькі, але є одна моя таємниця, якою я ні з ким не можу поділитися.

Почати слід з того, що мені 23 роки і, в принципі, я маю все для щасливого життя.

Цього року я закінчила з червоним дипломом університет, вийшла заміж за кохану людину, з якою зустрічалася дуже довго.

І ось днями ми повернулися з відпочинку, де пройшла наша церемонія і відпустка, і в найближчих планах влаштуватися на роботу, про яку я навіть не переживаю.

Оскільки завжди її знаходжу, не завжди ту яка мені підходить, звичайно, але я знаю, що не пропаду без будь-якої підтримки.

Мені є що поїсти, є де жити, є на чому їздити, все виходить і збувається і, здавалося б, ну що потрібно ще?

Тому я не можу нікому сказати, що всередині у мене суцільна втома і нема настрою.

Цей стан у мене вже, напевно, років три точно. Жодних емоцій, жодних вражень, нічого.

Я чекала весілля, я чекала цієї відпустки, я думала, що це все мене нарешті витягне з цього стану.

Проте, нічого не допомагає, я навіть не знаю, як описати цей стан, коли нічого не тішить, один холодний спокій .

Я довго над собою працювала, довго намагалася щось знайти, і це єдине, що мені не вдається.

Все не так, і все не те, я не знаю вже, що мені потрібно, адже отримавши те, що я хочу, не приносить мені тієї радості, на яку я так давно чекаю і до чого йду.

Найдивніше те, що я не можу зрозуміти причини.

Чому так? Адже раніше так не було.

Я нічого більше взагалі не хочу, але далі буду будувати ідеальне зовні життя.