fbpx

“Нехай, — каже чоловік, це невістці, тому що я як подумаю, що тій дитині ніхто ніколи і цукерки не приніс”. Кажу тоді чоловікові:-Давай продаємо мішок картоплі і купимо дитині хоч одягнутися

Кожна мати хоче найкраще для своїх дітей. Особливо коли вони виростуть, гарної долі, знайти свою половинку.

Діти підростають і розпочинається кавалєрка. Як то кажуть малі діти – малі клопоти, великі діти – великі великі клопоти.

Мій Дмитрик гарний, чемний хлопчик, але слабохарактерний, переживаю щоб йому якась крутихвостка не попалася і буде ним крутити.

Одного весняного дня мій Дмитрик привів додому майбутню невістку. Молоде дівча. Скуте, голодне, смикається від кожного крику. З часом дізналися, що Аня з інтернату – сирітка.

В голову полізли всякі дурні думки, про виховання дівчаток в інтернаті. Зустрічалися довгенько, а потім вирішили одружитися, тому що дівчина уже була при надії.

А люди зупиняли мені нашіптувати, що дівчисько виросла без матері, а батько у неї — гультяй, по чарці та по бабі. Мовляв, і вона така ж буде … Я не слухала. А потім сусідка до мене прийшла і радить: дай їй грошей, нехай вона втратить цю дитину. На таке я ніколи б незгодилася.

Відгуляли весілля! А потім бог послав нам онучечку. І знаєш, як дві краплі води схожа до нашого сина. Ну, це ж потрібно!

Не уявляю, як би мого батька жили без нашої онучечки? Зараз їй шість рочків, і наша донечка хлопчика привела на світ. Восьмого місяць різниці між дітками. Знову на хвилину замовкла моя співрозмовниця.

– Знатете, довше я рада, що маю таку невістку. Мені вона як рідна донечка. Хоч і важливо нам спочатку довелося. Воно ж, пташеня, босе було. Раз я помітила, що дістала з шафи синю майку і одяг на себе, тому що свого немає. Я аж плакала, так мені її шкода. Кажу тоді чоловікові: «Давай продаємо мішок картоплі і купимо дитині хоч одягнутися».

Це чоловік мій, бувало, йде з роботи і в кишені кілька цукерок.

«Нехай, — каже, — це невістці, тому що я як подумаю, що тій дитині ніхто ніколи і цукерки не приніс».

А вже як захотілося нашому батькові зле — це невістонька помітила щось недобре і у нього запитала:

-Батько, вам погано? Що ви такий червоний? Схопили під руки і в лікарню … Врятували батька!

Потихенько помагаємо вчимо по господарстві, не нав’язливо, плюс в допомогу сучасні гаджети допомагають.

Проходить час і невісточка стає найкращою ґаздинею, внучата підростають і ми запропонували її вчитися на повара а вона погодилася. В подальшому Дімі буде легше коли двоє працюють в сім’ї .

Я дякую небу за те, що подарив нам таку гарну невістку, Аню.

Історію написала, Вікторія Соняшник спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.

Фото, Олександри, 2022 р.

You cannot copy content of this page