” Можете підвезти до сусіднього села?”
Після важкого робочого дня 43- річний Матвій був звісно втомлений. Понад десять годин він провів на роботі на зміні і тепер повертався додому.
А жив чоловік у селі, де йому у спадок дістався дім дідуся в добротному стані. Та й Матвій природу дуже любив, тож і вирішив не продавати а жити там. Тільки одне що приходилось, то в район кожних два дні їздити на роботу.
Коли чоловік наближався до села, то помітив біля дороги дівчину з великою валізою. Вона голосно махала рукою, намагаючись зупинити машину.
Спочатку Матвій не планував зупинятися, адже хотів швидше дістатися додому й відпочити. Однак залишити її однією вночі було б не по-людськи.
Дівчина трохи невпевнено відчинила дверцята та запитала: ” Можете підвезти до сусіднього села?”
Туди було майже годину їзди. Чоловік вагався, але її втому і тривогу в очах не можна було ігнорувати.
” Сідайте, не можна залишити вас тут” – промовив він до дівчини.
” Дякую! Я йду вже довго, сумка важка, і вночі страшно,” — з полегшенням зітхнула вона, вмощуючись у машину.
” Що ви робите тут одна вночі?” – спитав здивовано Матвій.
” Працювала офіціанткою в місті, але власник почав до мене чіплятися. Я відмовила йому, він мене звільнив і не заплатив зарплату. Тому не змогла заплатити за оренду. Господиня дала мені термін до сьогоднішнього дня, а нову роботу я не знайшла. Тому довелося збирати речі і йти” – відповіла дівчина.
У її голосі не було ані жалю, ані спроби викликати співчуття у чоловік. Вона просто розповідала про ситуацію, як є.
І Матвій не сумнівався в її щирості та промовив: ” Неприємно звісно, а зараз їдете до батьків?”
” Ні, я сирота. Є тільки брат, їду до нього. Він хороший, але його дружина мене не любить. Вона й гостей не терпить, а мене тим більше. Два роки тому я в них зупинялася, так навіть їсти соромилася. А зараз немає вибору. Вчусь на заочному, сесія скоро, треба десь пожити” – як на одному диханні розповіла незнайомка.
” Вона така жадібна?” – знову здивовано запитав Матвій.
” Та вона просто дивиться на мене так, що їсти не хочеться. Я й не їла, коли була в них” – відповіла дівчина.
” І знову туди? Інших варіантів немає?” – спитав зацікавлено чоловік.
” Ні ” — сумно відповіла вона.
Матвій уважно подивився на неї. Вродлива, проста, щира. В її очах відчувалася внутрішня теплота.
” Вона могла б бути чудовою господинею та мамою” – подумав сам до себе чоловік.
І тут він зробив несподіване для себе рішення. Різко натиснув на гальма, зупинившись прямо посеред дороги.
Дівчина здригнулася й тривожно прошепотіла: ” Не треба, я заплачу за проїзд, у мене є гроші”.
” Не бійтеся. Я не хочу тебе образити, просто вислухай і подумай над моїми словами. Не поспішайте з відповіддю, гаразд?
Вона кивнула.
” Ми навіть не познайомилися. Я — Матвій. ” Настя” – заспокоївшись, відповіла дівчина.
” Гарне ім’я,отже, Анастасія, у мене є пропозиція. Я живу сам, у мене великий будинок, є вільна кімната. Можеш пожити у мене. Від тебе нічого особливого не потрібно — просто допомагай з прибиранням та іноді готуй їсти.
Я майже весь день на роботі. Не переживай, я не з тих чоловіків, які можуть образити. Просто живи і готуйся до сесії. А коли потрібно буде поїхати в місто, підвезу тебе” — мені все одно по дорозі.
Настя мовчала, а в її очах Матвій побачив сльози.
” Може, ти мене неправильно зрозуміла? Якщо хочеш, я відвезу тебе до брата” – сказав Матвій.
” Ні, не треба. Я згодна. Це краще, ніж жити з Христиною, брата дружиною. Я плачу, бо навіть не сподівалася зустріти таку добру людину, як ви “.
” Давай на «ти». Ми ж будемо жити в одному домі” – сказав Матвій.
” Добре, — усміхнулася вона.
” Ну що, поїхали додому?” Вона лише кивнула.
Вдома чоловік показав їй кімнату.
” Тут усе залишилося так, як було за життя моєї мами. Якщо хочеш щось змінити — роби, як зручно”.
” Тут дуже затишно. Нічого змінювати не треба” – відповіла Настя.
” Ок, добре. До речі, моя мама теж була вчителькою,” — зітхнув Матвій. — Піду заварю чай, щось знайду на вечерю.
” Може, я щось приготую? Вмію готувати,” — запропонувала Настя.
” Було б чудово. Але я ж холостяк, в холодильнику лише яйця й ковбаса. Завтра поїдемо в місто, купимо нормальних продуктів” .
” Добре. А зараз можу приготувати яєчню” – сказала дівчина.
” Я тільки за” – відповів радісно Матвій.
Поки Настя готувала вечерю, Матвій заварив чай. Вони сіли за стіл і розговорилися. Чоловік розповідав про свою роботу, а дівчина — про навчання.
Матвій був радий, що не помилився. Вона справді була доброю та щирою.
” Нехай поживе у мене кілька місяців, я придивлюся. А коли буду впевнений, що це та сама запропоную їй стати моєю дружиною” — подумав чоловік.
“Можливо, це не випадковість? Можливо, це доля привела її до мене?”
Галина Червона
