Не знаю, скільки я витримаю так. Вони нас просто виживають, роблять так, щоб ми поїхали жити на дачу.
Син із невісткою винаймали квартиру, поки не появилася друга дитина.
Тоді невістка сказала, що вони переїдуть до нас, а кошти, які віддавали за оренду житла, вони оплачуватимуть комуналку.
Але незабаром я переконалася, що це було лише на словах.
Я одразу сказала, що нам буде тісно у двокімнатній квартирі вшестеро.
Але син сказав, що тут є і його кімната, тому я більше не сперечалася, а коли вони переїхали, я показала йому його кімнату.
Він був не радий, бо думав із сім’єю зайняти велику кімнату. Але все справедливо, він хотів оселитися у своїй.
І якщо порахувати, то квартира належить нам трьом, його дружина з дітьми повинні жити, в його кімнаті.
З цього й почалися проблеми, особливо не любила нас невістка.
Демонстративно виносила малюка, в коридор, щоб ми теж не спали всю ніч від його сліз.
Коли мій чоловік зробив їй зауваження, що нам завтра на роботу, вона відповіла, що в кімнаті спить наш син та онук, яким малюк теж заважає.
І ще додала, що ми погані батьки, бо не змогли купити єдиному синові окрему квартиру, як інші батьки.
Я втрутилася, сказала, що їй батьки теж не купили житло, хоча і могли б.
Наразі молодшого онука визначили до дитячого садка, але невістка на роботу не поспішає, каже, що має право досидіти в декреті певний час. Але навіщо тоді дитину було в садок віддавати?
Син мовчить, хоч я бачу, що теж незадоволений дружиною.
Вона цілими днями нічого не робить, спить до обіду, а ввечері гримить посудом на кухні, щось готує, коли вже всі відпочивають.
Не знаю, скільки я витримаю так. Вони нас просто виживають, роблять так, щоб ми поїхали жити на дачу. Але я сказала чоловікові: “Не дочекаються”.
Автор: Оксана
