Нічого всяких бідняків у будинок вводити. Бач, яка, підлізла під мого сина, а тепер одружуйся, так? Дзуськи, не на того напала!

– Тату, тут така проблема, – нерішуче почав розмову Данило.

– Ну, давай, розповідай, – відірвався від газети Ігор, – що сталося?

– Загалом, так, схоже, скоро станеш дідом, – посміхнувся син, – але я не хотів, так сталося, – поспішив виправдатися він.

– Зрозуміло. Хто зaлетів від тебе? – складаючи газету, запитав Єгор. Данила здивувався спокою батька, він чекав бурі гнівних слів, всіляких кар на свою голову, а тут, така тиша, але схоже це затишшя перед бурею.

– Надя, через вулицю від нас живе.

– Знаю. А в чому питання? Одружуйся, справ-то!

– Не хочу з нею одружитися. Навіщо? Я ще молодий, чи не нагулявся! Подумаєш вaгiтнa.

– Ага, як з дівчиною валяться, дорослий, а як одружитися ще дитя, так? – рівним голосом сказав ущипливо Єгор і голосно крикнув:

– Мати, йди-но сюди. Тут синочок щось повідомити хоче.

– Ну що у вас тут таке? – запитала Катя, витираючи руки фартухом.

– Ось Надя залутіла, а він не хоче одружуватися!

– Правильно. Нічого всяких бідняків в будинок вводити. Бач, яка, підлізла під мого сина, а тепер одружуйся, так? Дзуськи, не на того напала!

– Якщо правда від Данила дитина, що тоді? – запитав Єгор.

Катерина рішуче махнула рукою:

– Це ще довести треба. Зараз всюди мода така пішла. Теревенять з ким попало, поки свіжі, потім шукають дурників, пеpeсплять і … на тобі, милуйся, твоя дитина, а вона сама не знає від кого. Тільки мій Данила не такий дурень, щоб чужу дитину годувати.

– А раптом, наш онук буде, що робити будемо? – знову ж таки запитав Єгор.

– Щось я не зрозумію тебе чоловіче, ти батько своєму синові чи сват з боку? Сидиш, думаєш, наш, не наш. Ні б, думати, як сина захистити від будь-якої шваaль, міркує! Політик, – обірвала його дружина, – я не дам, щоб якась дівка стала моєю невісткою. Для того ми сина ростили і плекали, щоб цим дістався такий зять?

– Зять, що не хpiн взяти, – стиха зауважив Єгор.

– Що ти сказав? Так на рідного сина? Зовсім з глузду з’їхав?

– А що Данило? Хорошим зятем буде поки ми з тобою живі, пoмpeмо, як перекотиполе стане!

– Давай не каркай, в загальному, так, Данилo, скажи Наді, експертизу проводити будемо. Ми їй доведемо, що від іншого нагyляла. Ти все зрозумів?

– Так зрозумів, я зрозумів. Завтра ж скажу, – не піднімаючи голови, сказав син.

– Ото ж бо, не кисни, не дамося, – переможно мовила Катя і вийшла.

– Мамка вийшла, тепер синок розкажи, як все вийшло? – попросив батько. Данилo збентежено глянув на нього:

– Що, всю правду сказати?

– Ну да, інакше не розберешся, – м’яко відповів Єгор. Данилo наморщив лоб.

– Це на свята сталося. У клубі я перебрав, з хлопцями пили всяку гидоту. Тому і відключило пам’ять, не пам’ятаю нічого. Отямився у будинку. А привела мене додому, та сама Надя.

Як вона розповідала, коли йшли провулком, я раптом повалив її на траву, ну, в загальному, трапився гріх. Уявляєш тату, не пам’ятаю і все. Ніби відрізало. А тепер каже, від мене зaвaгiтнілa. Я щось сумніваюся.

– І тебе не минула чаша ця, – зітхнув Єгор.

– У сенсі, чаша ця? Кого не минула? Ти що таке говориш? – не зрозумів син.

– У народі кажуть: Діти повторюють долі своїх батьків». Я теж одружився з твоєю мамою таким чином. Любив одну, а взяв іншу. Ось який життєвий парадокс. Відкрию свою таємницю. Була у мене в молодості в місті, де я навчався після армії, дівчина, звали Карина. Любили одне одного, мріяли одружитися.

Та не судилося. Приїхав на свята в село, так само як і ти вuпив, прийшов до тями в ліжку, сам зрозумів з ким. І одружився. Хоча не любив твою маму і до цього не люблю.

– А як же ти живеш без любові? Це ж cмepть, яка мука, – здивувався син, – зроду не подумав би. А з боку, ви така ідеальна пара. За що так покарав себе батько?

– Ти ж не винен, що нapoдився на цей світ за дурницю. Хто тебе підніме на ноги, виховає? Не одружився, покарав би тебе, невинного. Гріх між нами трапився, нам його і виправляти, а не прирікати дитя на муки.

Це мені так батько вселяв. Так і ти роби. Якщо експертиза доведе, що дитина твоя, то батьківським словом накажу одружитися. А ні, он Бог, ось поріг, йди. А дитя самі виростимо, – рішуче обрубав він.

Минуло півтора місяця. Скандал з сім’єю Наді то вщухав, то розгорявся заново, все залежало від настрою Катерини. Надя і на вулицю виходити боялася.

Один раз зустріла Катю, так та обізвала по-всякому на людях, її крики переслідували дівчинку до самого будинку. Село гулo від чуток.

Нарешті Надя не витримала, пішла до них додому і сказала, дитина не від Данила. Взяла гріх на душу. Катерина переможно хмикнула, мовляв, нарешті все з’ясувалося.

Тільки Єгор зауважив, що весь змучений вигляд дівчати говорить зворотне. Надя вийшла з воріт, Єгор наздогнав її, побачив заплакане обличчя, посадив на лавку сусідніх воріт.

– Тепер говори правду, Надю.

– А що казати? Дитина від Данила. А виходити заміж за нього не буду. Без батька як-небудь виростимо. Тітка Катя мені життя не дасть, навіть якщо Данило посватає. Я вам не рівня.

– Дурниці. Гаразд, почекаємо результатів експертизи, а тобі вірю. Як прийдуть – покажи. Катя може і заховати від мене. Домовилися?

Минув ще місяць, Надя на вулиці показала конверт Єгору, той відкрив і прочитав папір, там чорним по білому написано, Телегін Данило Єгорович 99,99% є біологічним батьком майбутньої дитини. Єгор рішуче взяв Надю за руку і повів за собою, та не зрозуміла спочатку:

– Ви що робите, дядьку Ігоре?

– Як що? Веду додому невістку з майбутнім онуком чи онукою, – відрізав він.

Надя вирвала руку і відскочила від нього. Поправила волосся і, сумно посміхнувшись, сказала:

– Дякую вам, але не піду з вами. Я рішуче відмовляюся від Данила. А дитя моє, сама вирощу, сама виховаю. Тільки передайте йому, в графі «батько», його ім’я впишу, негоже щоб дитя без по батькові ходило.

– Може, подумаєш? А Каті язик вкорочу, слова проти тебе не скаже.

– Ні, дядьку Ігоре, вже подумала і для себе вирішила. Піду я, – і пішла з понурою головою уздовж вулиці. Ігор стояв, дивився їй услід, потім розвернувся і рішуче попрямував додому. Хвіртку з шумом відчинив, дорогою штовхнув порожнє відро, по двору пролунав гуркіт і деренчання. На ганок вискочила Катя і Данило.

– Ти чого, Ігоре, людей лякаєш?

– Наскільки я зрозумів, ти не хочеш одружитися з Надією, так? Я правильно зрозумів Данило? Твоя дитина, папір прийшов, – крикнув він.

Син нерішуче знизав плечима і подивився на матір, чекаючи її реакції.

Читайте також: Не витримало серце батька байдужості дітей, він виростив п’ятьох, а вони його прогодувати не захотіли: “Михайло пішов на роботу і не повернувся. З лікарні прийшла сумна звістка”

– Ну і що, – войовничо відповіла Катя, – ніхто не винен, сама лягла. Данило, врешті-решт, мужик, піддався спокусі. Чого валятися такому добру.

– Тоді слухай сюди, Данило і ти Катюшо. Поки я живий, забезпечу свого онука чи онучку. Данило на мої гроші нехай не розраховує. Не маленький, сам себе забезпечить. Ділянку візьму, будинок побудую. А пoмpy всю свою частку господарства відпишу, а не цьому собаці, синку моєму.

– Ой, люди добрі, що творить, а? Сина рідного знедолив. Все цій швалі віддати хоче, – заголосила Катерина, Данило просто сів на ганок від несподіваного рішення батька. А то, що так і буде, анітрохи не сумнівався, знаючи рішучий характер свого батька.

Ігор розвернувся і пішов. Не став слухати крики дружини. Пішов до товариша і вперше в житті напився вщент. Тому була вагома причина.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram