Катерина, жінка з маленького українського містечка, була звичною заробітчанкою, яка десятиліттями працювала в Італії. Як і багато жінок її віку, вона прагнула дати своїм дітям краще життя. Але все змінилося, коли одного дня вона вирішила повернутися додому назавжди.
Декілька років тому Катерина вирішила повернутися в Україну. Вона залишила позаду всі труднощі життя в Італії, де працювала на фермі та доглядала літніх людей, і нарешті могла відчути спокій.
Родина, яку вона не бачила довгий час, зустріла її тепло, але з часом вона зрозуміла, що її місце в Україні вже не було таким комфортним, як раніше.
Згадуючи роки роботи за кордоном, Катерина помітила, що її звички змінилися: їй бракувало постійної роботи, швидкого ритму життя, динаміки, до яких вона звикла за роки перебування в Італії. І хоч з першого погляду Україна виглядала ідеальним місцем для відпочинку, з часом вона почала відчувати нудьгу і порожнечу.
Мабуть, її звичка бути незалежною, здатною заробляти сама на себе, була настільки міцною, що вона не могла повністю задовольнитися лише тим, що мала в Україні. Крім того, життя в маленькому містечку не дозволяло їй реалізувати всі свої амбіції.
Але вона була рішуча. Відчула, що їй потрібно допомогти не лише собі, а й своїй подрузі, яка так само, як і вона, перебувала в складній ситуації.
Марія, найкраща подруга Катерини, жила в Італії вже багато років. Вони познайомилися на самому початку свого заробітчанського життя, працюючи в однієї господині.
Протягом багатьох років вони підтримували одна одну, допомагали в складних ситуаціях, але тепер Марія потрапила в труднощі. Її чоловік, з яким вона жила в Італії, зрадив її і залишив з двома маленькими дітьми. Марія залишилася без підтримки і не знала, що робити далі.
Після декількох років роботи в Італії Катерина зрозуміла, що саме зараз її подруга потребує допомоги. Марія, переживаючи фінансові труднощі і важкі стосунки, звернулася до Катерини з проханням приїхати і допомогти.
Катерина, хоч і планувала залишитися в Україні, вирішила поїхати до подруги. Вона відчула, що не може залишити її в біді, тим більше що їхні стосунки завжди були на довірі і підтримці. І хоча вона знала, що це буде важка поїздка, але вона погодилася — для Марії і її дітей вона була готова зробити все.
Катерина поїхала до Італії. Це було не просто повернення в знайомий світ, це було повернення в життя, яке вона намагалася залишити позаду. Але цього разу, працюючи з подругою, Катерина відчула, що Італія вже не була такою, як раніше.
Сам процес повернення в рідну країну викликав у Катерини важкі емоції. Тепер вона не була просто заробітчанкою, яка приїхала на роботу. Вона була зрілою жінкою, котра прийняла рішення повернутися в свою батьківщину, але зрозуміла, що це рішення було частково спонтанним і не зовсім правильним для її душі.
Кілька тижнів після приїзду в Італію Катерина почала помічати зміни у собі. Оскільки вона багато років не брала на себе багато відповідальності за своє особисте життя, цей період став важливим для неї. Робота на фермі та допомога Марії стали її основними завданнями, але чомусь ці рутинні дні не приносили їй того спокою, якого вона так шукала.
В один з вечорів, коли Катерина йшла додому після чергової зміни на фермі, вона натрапила на чоловіка, який працював поруч. Це був середнього віку італієць, Паоло, який працював в одному з ресторанів в селищі.
Він виглядав звичайно, але чимось привернув її увагу. Паоло був скромним, але з теплим серцем. Вони почали спілкуватися під час невеликих зустрічей у місцевому магазині, і Катерина відчула, що ці розмови наповнюють її душу.
Вони почали проводити час разом: прогулюватися по місту, пити каву, обговорювати різні теми. І що дивно, з кожним днем Катерина відчувала, як її серце розцвітає.
І ось, у 55 років, Катерина закохалася. Вона зрозуміла, що щастя не залежить від того, скільки тобі років, чи є у тебе дітей, чи живеш ти за кордоном чи вдома. Любов приходить тоді, коли її зовсім не чекаєш.
Паоло був для неї не просто чоловіком, а новим етапом в житті. Він не порівнював її з молодими жінками, не звертав увагу на її віку.
І хоча спочатку Катерина сумнівалася в своїх почуттях, їй швидко стало зрозуміло, що це не випадковість. Їхнє спілкування стало для неї чимось важливим, а саме головне — справжнім.
Катерина опинилася перед вибором. Їй довелося вирішити, чи залишиться вона в Італії з новим коханням і безтурботним життям, чи повернеться до України, де залишалася її родина і де вона давно вважала себе «дома».
Але вона знала одне: вона вже не була тією жінкою, котра колись виїхала з дому. Вона була інша — мудра, зріла, готова відкривати нові горизонти, і не боятися починати знову.
Кожен вибір, незалежно від того, як він складний, принесе свої наслідки, але головне — це бути щасливим з тим, що ти обираєш.
І хоча Катерина не могла передбачити, що станеться далі, вона знала одне: її серце більше не було закрите. І, напевно, головна істина її історії полягала в тому, що не можна говорити «ніколи», адже життя може піднести такі подарунки, про які людина навіть не може і мріяти.
Чекаю ваших порад?
Валентина Довга
