Доньці 33 роки, одружена, все добре, є чоловік, робота, житло. Дітей ось тільки ні. Я ніколи її не питала про це, а тут були в гостях у родичів, там племінниця моя має дитину, то дочка від малюка не відходила просто.
Я їй потім кажу, що може і свого часу вже потрібно? А вона: «Мамо, ну як я зараз піду в декрет, ти що? Сергій один нас не прогодує».
Виявляється, Яна теж замислюється про дитину, причому вже давненько, буквально з самого заміжжя, а це вже сім років, чималий термін. І чоловік її не проти малюка, часто замовляє про те, як із сином гратиме у футбол, поїде на рибалку. Він, в принципі, і доньці був би радий.
Зять мені подобається, він на два роки старший за дочку, добрий, дбайливий, безвідмовний, невибагливий у побуті. З лінню, щоправда, не скажеш, не зробить, ну а хто ідеальний?
Живуть добре, не сваряться. Гроші, знову ж таки, усі, які заробляє, Сергій приносить додому та віддає дружині.
Лихо лише в тому, що приносить він дуже мало. Останнім часом зарплата його трохи більша за десять тисяч, і це ще добре, що є хоч така. До цього зять кілька місяців сидів без роботи загалом.
Причому роботу, за словами дочки, він активно шукав, розсилав резюме, писав супровідні листи, бігав співбесідами. Але чомусь не щастить йому з роботою, а десять тисяч на руки, молодому чоловікові, це майже злидні.
Тим більше, що бували в нього зарплати і менше. У нього завжди проблеми: то обдурять, то недоплатять, то компанія розориться, як тільки зять прийде туди на роботу. І чому так стається, незрозуміло.
Дочка отримує на руки двадцять тисяч, працює стабільно, без перерв, багато років в одній компанії. Тож на двох їм цілком вистачає. Вони платять комуналку за квартиру, яка, до речі, належить мені, одягаються, змінюють гаджети, навіть умудряються іноді бюджетно злітати у відпустку кудись у нашій країні.
Якщо ж дочка піде у декретну відпустку, то їм доведеться важко, навіть з урахуванням декретних виплат. Адже розраховувати на те, що навіть ця робота у зятя надовго особливо не доводиться.
Донька тут начиталася історій в інтернеті, на кшталт, знаєш, що робити, якщо чоловік не забезпечує. Повсюди пишуть, що треба стати слабкою жінкою, перестати заробляти, жити на те, що чоловік принесе.
Яна навіть проводила дослідження років зо три тому, її чоловік якраз теж без роботи був. Сказала, що зарплату зменшили різко, цукор, яйця та молоко тепер не по кишені, лише хліб та каша. Ну і що, сиділи на каші, поки Яні самій це не набридло.
Дитину дочка дуже хоче, за її словами. Та й відкладати вже нема куди. Але зважитися на дослідження вдруге боїться. Адже зараз припинити все за кілька місяців, як три роки тому, буде вже неможливо.
І шукати заможного чоловіка вже пізно. Прикро, що її подруги, набагато гірші за неї, а заміж вийшли вдало.
Знайомі кажуть, що це все відмовки, якби хотіла дитину, давно зважилися б. Заробляти можна і в інтернеті або чоловік нехай сидить у декреті, та й багато хто відкладає гроші заздалегідь «на декрет».
Я теж допомогла б, але мабуть вони звикли жити без дітей, для себе.
Автор: Оксана
