Оксанка не могла повірити в те, що побачила на смужці тесту другу позначку. Сум та сльози так сильно підступили до горла і вона подумала: «О боже, невже знову! І знову так невчасно»
Їй здавалося, що декретне життя в бідності не закінчиться ніколи.
Чоловік Оксанки заробляв мало, їм ледь вистачало на життя, а тут ще один сюрприз з небес, який необхідно буде годувати і «ставити на ноги».
Рішення про переривання в голові було прийнято в той же момент як Оксанка дізналася про другу позначку. Але тепер поставало друге питання: «Де ж я візьму гроші і як то краще зробити?»
На щастя, у Оксанки була досвідчена у подібних питаннях подруга Світлана, яка розповіла свою історію переривання на власному досвіді. Ця розмова додала рішучості Оксані, яка дуже нервувала але була готова на відчайдушний крок.
І ось настали різдвяні свята, батьки підкинули грошенят на подарунок і дівчина записалась на прийом до лікаря.
З лікаркою у Оксанки були чудові відносини, та підбадьорила дівчину, що термін маленький і оскільки вона вже приводила на світ дитятко то наслідків не буде.
«Приходь вже завтра! Не будемо зволікати. Я зроблю все, що потрібно»-каже лікарка.
Оксанка ствердно кивнула головою і продовжила всередині себе нервувати. Множинні думки роїлися в голові, включаючи сумніви. «Можливо я роблю помилку? Можливо не треба?»
На наступний день, Оксанка вперше відлучила свою дитину від годування, бо то було під забороною під час терміну переривання. Дитинка дуже плакала вночі, вимагала любові і ніжності.
Оксанка думала, що дарма так наказує маля, воно на це не заслуговує, бо ж так плаче. Невже діти мають нести відповідальність за помилки батьків
Через день мав бути час ікс. Оксанка лишила малу на батьків і поїхала на останній прийом у стаціонарі.
Оксанка дуже нервувала, адже після процедури нічого не відбувалось досить довгий час. Вона лежала на ліжку і аж раптом захотілося у вбиральню. Вона зайшла по своїх справах і тут зрозуміла, що все сталося.
Останній крок це був огляд на кріслі у лікаря для кінцевого заключення процедури. Оксанка відчула дискомфорт але ще більше її охопив сум від скоєного.
Вдома лікар порадила не піднімати нічого важкого та ж хіба це можливо коли маленька дитинка вкладається лише на руках і її треба носити?
Оксані нічого не лишалися як терпіти відчуття та швидше вкласти дитину спати. А коли ти поспішаєш то воно обов′язково затягнеться, особливо з малими дітьми.
Дівчині було надзвичайно важко, що не дала шансу на нове життя, але обставини складалися більше проти аніж за, тому Оксанка вибачила саму себе і прийняла рішення жити далі.
Вікторія.
