Оксані 28 років, живе у шлюбі із чоловіком Олегом 5 роки, дітей немає. Село – глуха провінція у Центральній Україні.
У селі роботи не знайти, особливо чоловікам. Тому багато чоловіків із села їздили у Польщу і там працювали по півроку.
Вони сиділи без грошей, то Оксана свого пиляла, мовляв, теж їдь. Олег зразу наче відмовлявся, а потім приїхав наш кум з заробітків, похвалився, що заробив за півроку 6 тисяч американських доларів.
І Олег таки вирішив спробувати щастя. “Оксано”, – з сяючими очима заявив тепер уже він, – “Кум каже, що гроші там можна заробити добрі, хоч трохи виберемося з боргів і погасимо кредити”.
І жінка, звісно, погодилася. Настав день від’їзду, речі були зібрані, Оксана проводжала чоловіка в далеку дорогу. Як вона житиме сама? Раніше вони ніколи не розлучалися на такий довгий час.
Почалося смс-листування, телефоном розмовляли щодня, надсилали один одному фотографії. Так тривало пів року. Повернувся Олег з грошима, трохи продихнули.
Але одночасно все рухнуло, коли він назвав Оксану чужим жіночим ім’ям. Польським… Серце спочатку завмерло, а потім забилося зі страшною силою.
Оксана відразу все зрозуміла: мій єдиний завів собі «закордонну дружину». Намагаючись приховати хвилювання, продовжила розмову. Олег й зовсім не помітив своєї обмовки.
Чоловік обманював її. За що боролася, на те й напоролася. Думка про те, що він там спокійнісінько жив, не обмежуючи себе у втіхах, не давала спокою жінці. От же зрадник! Як він міг?
Після короткої відпустки Олег повернувся на заробітки, а Оксана дуже переживала. Щовечора думала про те, як він її у цю ж мить зраджує.
А тоді вирішила: клин клином вибивають. Може тоді її перестануть мучити ці осоружні думки? До того ж, сусід давно на неї поглядає, компліментами обсипає.
Привід тут же знайшовся: уже тиждень, як протікав кран. Оксана дочекалася, поки дружина сусіда поїхала в інше село до батьків і попросила сусіда поремонтувати кран.
Він, недовго вагаючись, погодився. Впорався швидко. Жінка запропонувала чай. Розмови затяглися до півночі.
Вранці прокинулися разом. Тоді докорів совісті жінка не відчула: помстилася, як і хотіла.
До приїзду чоловіка з вахти вони із сусідом зустрічалися щоразу, як його дружина кудись відлучалася. І її вже не мучили ніякі думки про зраду чоловіка.
Коли приїхав Олег, самолюбство жінки вже заспокоїлося. Вона вже його так не ревнувала.
Але все ж не могла заспокоїтися і час од часу зазирала в Олега телефон.
І раптом побачила у нього повідомлення без підпису, про те що вона бігає до сусіда.
І він те повідомлення вже кілька днів тому переглянув, але ж виду не подав і скандалу не влаштував. А вона ж вважала, що чоловік ні про що не здогадується.
Оксана швидко переглянула з якого номера прийшло повідомлення.
Виявилося від її кращої подруги Світлани. Могла б і так здогадатися, вона єдина кому жінка про сусіда розповіла.
А ще подруга запевняла, що вона – «не скаже жодній живій душі»
О, Господи, ще одна зрадниця. Що ж це відбувається? Куди котиться цей світ?
Чоловік – зрадник, подруга – зрадниця. Жодної порядної людини навколо.
І Олег все знає, але чомусь мовчить.
Оксана думає, або чоловіка влаштовує такий стан речей, або він задумав помститися сусіду.
За кордон, через теперішній стан Олега не випускають, а Оксана молить Бога, щоб їхні зради нічим поганим не закінчилися.
А ще якось спало на думку: «А якщо він тоді назвав мене іменем якоїсь знайомої, з якою постійно стикається на роботі?»
Тоді, може бути, що зрадниця лише я?…
Маргарита Демченко
