Мова піде про життя Барселоні. Своїм досвідом поділилася Аліна Кабакова: їй 31 рік, в Києві Аліна була тренером з капоейри, але вже майже два роки живе і працює в каталонській столиці. Публікуємо розповідь від першої особи.
Родом я з Мелітополя, але останні десять років жила в Києві. Я тренер з капоейри, блогер і завзятий мандрівник. Відвідала 25 країн і нарешті вирішила затриматися в одній з них. Вибір припав на Іспанію, так як хотілося спробувати життя на смак зовсім в іншій частині Європи. Спочатку я переїхала в Барселону за студентською візою, і після трьох років буду модифікувати її у дозвіл на проживання по бізнесу. Якби у мене був контракт, могла б модифікувати свою студентську в робочу візу.
Після переїзду півроку працювала менеджером з продажу в компанії, яка продавала квитки на футбол і була офіційним представником ФК “Барселона”. До речі, незважаючи на те, що це була міжнародна компанія, англійську там всі знали дуже погано. Робота менеджером була офісною і нудною: закінчився сезон і мій контракт, і я вирішила після цього працювати на себе. Зараз я вчу іспанську і розвиваю свій проект для російськомовних туристів. Ось мої десять пунктів з розряду “очікування – реальність”.
1. Погода. Барселона, як і Іспанія, асоціюється з морем, пляжем і сонцем. Але іспанська зима принесла мені перший неприємний сюрприз. Сильні вітри, підвищена вологість і відсутність опалення в будинках перетворюють зимовий період року в найнеприємніший. Незважаючи на те, що температура за вікном не опускається нижче нуля, в неопалювальній квартирі створюється враження, що ви десь на північному полюсі.
Ще ніколи мені не було так спекотно на вулиці влітку і так холодно в квартирі взимку, як в Іспанії. Перше, що я купила, перебравшись в Барселону в грудні, – це пухова ковдра і вовняні шкарпетки. Нові будинки вже будують з радіаторами, але їх мало хто використовує. Вся справа в тому, що електрика дуже дорога і зігрітися можна на 200 євро в місяць. В результаті вовняні шкарпетки все ж рулять.
2. Робота. Як і багато хто, я переїжджала з твердим переконанням про те, що іспанці не працюють, і це в цілому трохи лінива нація. Однак в реальності сієсти вже давно немає і місцеві, хоч і не стахановці, але свою роботу знають, і роблять її добре. По приїзду мені потрібно було підключити інтернет, оформити документи, відкрити рахунок в банку і так далі. Куди б я не приходила, все і всі працювали відповідно до розкладу.
Звичайно багато хто нарікає на іспанське «маньяна», і деякі працівники насправді люблять відкласти все, що тільки можна, на завтра. Але їх плюс в тому, що завтра вони таки зроблять те, що пообіцяли. І, швидше за все, зроблять добре. Тут не прийнято красти матеріали, піднімати вартість на ходу або просити брати хабар. На рівні чиновників і політиків високого рангу корупція присутня, але на рівні звичайних жителів всі процеси прозорі і доступні.
3. Економічна криза. “Нам би їх криза”, – сказали зараз багато, прочитавши назву цього пункту. І це частково правда. При низькому рівні зарплат і високий відсоток безробіття іспанців рятують доступні ціни. Нещодавно я літала в Гельсінки і була вражена тим, що банальна кава з круасаном коштує 5-7 євро: в Барселоні ж, не в туристичній точці, за цей же ранковий набір ви заплатите 1,5 – 2 євро.
При невеликій зарплаті ви можете дозволити собі пити каву вранці, іноді їздити на таксі і повечеряти в ресторані. Проблема лише в тому, що знайти роботу без знання мови практично неможливо. Але якщо ви щасливий володар заповітного контракту, то ранкова кава вам гарантована.
4. В Іспанії чотири офіційні мови, і багато регіонів не тільки говорять своєю власною мовою, а й мають дуже загострене почуття національної приналежності. У Каталонії наприклад всі говорять каталонською, всі написи навколо каталонською, і хоч вона і порядком схожа на іспанську, все одно це окрема мова, яку потрібно вчити. Для мене, і, як я згодом дізналася, для багатьох приїжджих, це було шoком. Якщо ви хочете вчити іспанську, то вам в Іспанію, а Каталонія – не Іспанія, як скаже вам будь-який місцевий.
5. Іспанці люблять вuпuти. Але, що цікаво, ніколи не бачила жодного п’янoго на вулиці. На відміну від Швеції, де молодь вuпuває пляшку горiлки на двох і через п’ять хвилин лежить на бордюрі, іспанці демонструють цивілізований підхід до вживання aлкoголю. Завдяки низьким цінам на алкoгoльні напої (гарне вино стартує від двох євро за пляшку), іспанці мало не кожен день сидять з келишком на терасах, але ніколи не намагаються довести себе до відключки. Найчастіше вибирають пиво, вино, вермут і каву. Між іншим, сангрию п’ють тільки туристи. Впевнено можу сказати, що тут другий за популярністю вид спорту після футболу – це вuпuтu і поговорити.
6. До речі про поговорити. Аборигени дуже люблять поговорити. Не дай бог вам потрапити на очі сусідці. Попрощайтеся з мінімумом годиною життя. Розмови ведуться про все на світі без обмежень ні в темі, ні в часі. Мої місцеві друзі жартують, що насправді іспанці дуже чемні: вони вітаються з вами всюди і завжди просто для того, щоб почати розмову. Адже для них немає більшого щастя, ніж обговорити про всіх і вся.
7. Інша велика радість для каталонця – це капнути на кого-небудь. Їх хлібом не годуй – дай поскаржитися, причому без попередження і відразу в поліцію. Мій єдиний випадок спілкування з поліцейськими був пов’язаний зі скаргою моєї сусідки (тієї самої балакучої) на сусіда зверху, який нібито голосно слухав музику. Поліція переплутала квартири і прийшла до мене. Ніякі мої вмовляння, що у мене тиша і що я музику не слухала, поліцейських не переконали.
Вони попросили мої документи і почали прямо на місці вносити мене в якусь базу тривожних. Благо сусідка вийшла і перенаправила їх до цього порушника спокою. Але осад, як то кажуть, залишився. Неприємно, коли будь-який бажаючий може нацькувати на тебе поліцію з приводу і без.
8. У Іспанії дуже дивні салони краси – з них важко вийти красивим. Справа в тому, що тут взагалі ніхто не переживає з приводу свого зовнішнього вигляду, і якщо ви бачите на вулиці нафарбовану дівчину на підборах, то або у неї сьогодні велика подія, або вона “наша”. На жаль, багато популярних у нас технік догляду за волоссям, нігтями або обличчям тут просто невідомі, так як нікому особливо і не потрібні.
Одна моя подруга при поході в перукарню була порядком здивована тим, що одна людина дізнавалася, чого вона хоче, другий мив голову, третій стриг, а четвертий фарбував. При цьому ціна була високою, а результат так собі. Саме тому багато наших емігрантів непогано живуть, роблячи манікюр, нарощування і святковий макіяж.
9. Собаки і кішки. Будьте готові: на вулицях ви зустрінете неймовірну кількість кошлатих чотириногих. На території королівства проживають 2 мільйони собак і 3 мільйони кішок. Коли гуляєш по місту, здається, що у всіх навколо є собаки, і їх насправді заводити набагато легше, ніж дітей. Біля ресторанів і терас обов’язково стоїть миска з водою на випадок, якщо ви прийшли з вихованцем. При цьому всі домашні улюбленці чіповані і досить доглянуті. Іспанці кажуть, що вони можуть заощадити на собі, але обов’язково куплять хороший корм своєму кошлатому другу.
10. Медицина. Через кілька місяців після переїзду у мене з’явилися проблеми зі здоров’ям і я відвідувала кілька лікaрень, і ось тут-то мене і наздогнав культурний шoк. В першу чергу, дивує привітність: вам посміхаються, вами цікавляться, вам намагаються допомогти. Звичайно це теж не рай на землі і часто доводиться сидіти годинами в чергах або чекати рентгена місяць, а то й два, але в цілому вся система охорони здоров’я орієнтована на те, щоб допомогти будь-якому нужденному і в будь-якій ситуації.
Читайте також: Исповедь эмигрантки: украинка о трудностях и мифы из жизни в США
Рівень каталонської медицини – один з найвищих в світі. Тут дуже сильні хiрурги, oнкoлoги та гiнeкoлоги. Інший важливий момент – це доступність медицини. Оплачуючи 30-50 євро на місяць, ви отримуєте повне покриття на відвідування лікарів, діагностики і навіть oпeрації.
Висновок такий: Іспанія мене чимось порадувала, а в чомусь розчарувала, але, незважаючи ні на що, не припиняє дивувати щодня.
