Алла завжди була впевнена у собі. Кар’єра в рекламному агентстві, власна квартира в центрі міста, подорожі кілька разів на рік. Життя вдалося. Але цього разу щось явно пішло не так.
— Як я могла на таке повестись? Я ж не якась наївна дівчинка, а доросла сорокарічна жінка! – Казала вона, нервово кружляючи по своїй затишній кухні з чашкою кави. Але життя, як завжди, мало свої сюрпризи.
З Олегом вони познайомилися на корпоративі компанії, де жінка працювала керівником відділу продажів. Він був водієм заступника директора в іншому філіалі, тому раніше вони не перетиналися. Молодий, симпатичний, з чарівною усмішкою. Жінка, якій щойно виповнилося сорок, закохалася, як підліток.
Він був майже на сім років молодший, але це було останнє, про що вона думала в той момент. Різниця у віці її зовсім не бентежила. “Адже кохання не дивиться у паспорт”, – повторювала вона собі, ніби заспокоюючи внутрішні сумніви.
Захід відбувся в одному з модних ресторанів Києва, де під час святкового вечора колеги веселилися та забули про робочі клопоти. Вони говорили про все на світі і жінці здалося, що вона нарешті знайшла свою споріднену душу, свою половинку.
Чоловік був добрим, чуйним і мав чудове почуття гумору. Жінка завжди цінувала в чоловіках моральні риси більше, ніж фінансову спроможність. Їй не потрібні були матеріальні блага, бо вона й сама заробляла достатньо, аби забезпечити комфортне життя і собі, і своєму обранцю.
За кілька тижнів чоловік переїхав до її квартири в новому житловому комплексі. Спільні вечори, приготування вечері разом, перегляд фільмів — все це здавалось таким правильним і природним. Чоловік завжди знав, як розсмішити її після важкого дня і жінка не могла повірити своєму щастю.
— А ти знаєш, – якось зізнався він, – я завжди мріяв про таку жінку, як ти. Розумну, успішну. Ти для мене – справжня принцеса.
Алла усміхнулася. Компліменти завжди приємні, особливо коли вони йдуть від коханого чоловіка.
“Ну, нарешті, я відчула себе справжньою жінкою”, – думала вона, готуючи вечерю.
Жінка з радістю бралася за домашні справи, хоча раніше воліла цього не робити. Готувала їсти, купувала продукти й навіть штори у кімнатах випрала.
Однак, ідилія тривала недовго. Спочатку з’явилися дрібні дратівливі звички. Чоловік розкидав шкарпетки, залишав брудний посуд у раковині, а ввечері замість того, щоб провести час разом, занурювався в ігри на телефоні.
У стосунках почали з’являтися тріщини. Він все частіше повертався додому пізно, посилаючись на зайнятість на роботі. Жінка намагалася не звертати на це увагу, але в душі відчувала, що щось не так. Вона вирішила поговорити з ним про це.
— Олег, – звернулась вона до чоловіка, – може, подивимося якийсь фільм?
— Зараз, кохана, – відмахнувся він від жінки, не відриваючи погляд від екрана планшета, – ще рівень не пройшов.
Жінка відчула себе непочутою. Вона згадала, як раніше мріяла про романтичні вечори, спільні подорожі. А зараз її життя перетворилося на рутину.
Одного разу, перебираючи його речі, вона знайшла в кишені куртки стару фотографію. На фото був Олег з іншою дівчиною, яка тримала на руках маленьку дитину. Вона відразу ж зателефонувала чоловіку, але той не відповів.
Коли він повернувся додому, жінка була готова до розмови. Вона показала йому фотографію й запитала:
— Хто ця дівчина?
Чоловік зніяковів:
— Це моя колишня. Ми розійшлися давно. Це не моя дитина.
Жінка не вірила жодному його слову. Вона відчула себе зрадженою.
— Я не можу більше так жити, – сказала вона, збираючи його речі, – з’їжджай!
Чоловік намагався її втримати, але жінка була непохитна. Вона зрозуміла, що її “принц” виявився не тим, ким себе удавав. Коли двері за ним зачинилися, вона відчула себе вільною. Було дуже неприємно та важко, але вона знала, що зробила правильний вибір. Знову була сама, але тепер вона була сильнішою та мудрішою.
Наступного дня вона почала жити по-новому. Записалась на курс йоги та повернулася до свого улюбленого хобі – фотографії. Вона знала, що попереду ще буде багато складних моментів, але тепер вона була готова зустрічати їх із високо піднятою головою.
Для себе вона зрозуміла одне: сорок років це ще не кінець життя і краще бути одній, ніж з чоловіком, який тебе не цінує і не поважає.
