Виглядала, незважаючи на красу, дівчина не дуже – очі свідчили про те, що вона багато плакала, розпатлане волосся теж не додавало їй охайності. Природно, я запитав, що сталося.
Виявилося, Світлана – колишня танцівниця. І ще 3 роки тому вона приїхала сюди з ансамблем виступати в Каїрі. Приїхала ніби як працювати – але познайомилася з красенем-арабом, що ходив на їхні виступи. Він говорив їй такі красиві слова, так обсипав квітами і подарунками і так присягався у вічному коханні, що Свєтлана розтанула і вийшла за нього заміж. Але арабська дійсність виявилася зовсім не такою, як вона собі її уявляла.
З дружини вона перетворилася для свого чоловіка просто в річ. Він не рідко підіймав на неї руку, коли хотів виганяв з дому на вулицю, а на її скарги сусіди тільки дивувалися – «Не наша, що ти хочеш? Хто ти така і що у тебе за претензії? Чоловік – твій господар, і карає тебе тільки тоді, коли ти не слухаєшся! Так сказано в Корані і так вчив Пророк, мир йому і благословення Аллаха!»
– Так чим я повинен вам допомогти? – не зовсім зрозумів я.
– Ну як … може, ви поговорите з моїм чоловіком? … і поясните, що у мене теж є права, як у дружини … у нас тут будинок зовсім поруч …
– Поговорити? З чоловіком? Вибачте, Світлано, а про що ви думали, коли виходили заміж за єгипетського мусульманина? Я що, повинен змінити їх закони? Ви мене вибачте – але або розлучайтеся і їдьте додому, або приймайте правила країни, де живете.
На тому ми розійшлися. А вже яке вона потім прийняла рішення – я не знаю … от така негарна історія.
Фото ілюстративне з вільних джерел
