Марія Іванівна – пенсіонерка. Має двоє дітей: старший син Юрій і дочка Люся. Синові 50 років, а дочці 47. Незважаючи на вік, Марія Іванівна дуже активна та працьовита людина. Слава Богу, але бабуся справляється з усіма життєвими клопотами і побутовими справами. А життя у неї дуже непросте. У Юрія життя не склалося, він вже забув, коли останній раз був тверезий. Ось уже як 34 роки не працює і живе на повному забезпеченні у матері. Як прийшов з армії, так все і п’є. Позначився невдалий шлюб і розлучення через пів року після весілля. От він і шукає розраду в оковитій.
Дочка, Люся, також не змогла влаштувати своє життя і, проживши в окремій квартирі, продала її і приїхала назад до матері. Вона бачить в мамі єдину підтримку і опору. Але чим може допомогти вісімдесятирічна жінка? Їй самій неабияка підтримка потрібна. Проте, дітей на вулицю не виженеш, ось і залишилася Марія Іванівна одна, з двома дорослими і безпорадними дітьми на плечах. Єдиний дохід – пенсія самої жінки.
Марія Іванівна повністю утримує своїх дітей і забезпечує сім’ю продуктами, і намагається ще якісь копійки відкладати на чорний день. Склала вже майже 7 тисяч гривень. Ця сума для бабусі була недоторканною. Навіть якщо гроші закінчувалися, вона не брала звідти, а чекала чергової пенсії. Ось і цього разу, продуктів вистачає ще на тиждень, а через тиждень якраз пенсія. За квартиру заплатити, ліки купити, дітей нагодувати. Марія Іванівна отримала пенсію і, як завжди, поклала їх у сервант. Пішла на Богослужіння до церкви. Приходить додому, починає збиратися в магазин. Відкриває сервант, а грошей немає.
«Вкрали!» – виникає перша думка.
«Люся, ти гроші бачила? Знову, напевно, Юра взяв» – розхвилювалася пенсіонерка.
«Це ті, які в серванті були?» – питає донька.
«Так, пенсію сьогодні приносили» – журиться бабуся.
«Ой, а я, мабуть, витратила твою пенсію!» – спокійно повідомляє дочка.
«Як витратила? Куди?» – пенсіонерка не розуміє, що відбувається.
«Так у мене туфлі порвалися, я собі нові купила» – каже Люся.
«Доню, а жити то на що ми будемо?» – плаче жінка.
«Ну в тебе ж поки є накопичення? А потім я на якусь роботу влаштуюся! Нічого, проживемо! В крайньому випадку, у сусідки твоєї позичимо, вона одна живе, їй багато не треба» – посміхається дочка.
«Ми їй і так вже винні багато! Люся, коли ти на роботу то ще вийдеш?» – заперечує жінка.
«Мамо, ну що я зроблю, я не знала, що це пенсія! Я думала, що це з того місяця залишилося» – роздратовано каже дочка.
«Ой, допоможи нам, Господи» – хитає головою пенсіонерка.
Дорослі діти – ще цілком працездатні, але замість того, щоб працювати, забирають у матері її останні копійки.
