Свекруха Марини з самого початку поставила собі за правило приходити до них щодня. От не лінь їй було тягтися через пів міста на метро, щоб постати на порозі з фальшивим: «Як у вас справи? А я в цьому районі була, вирішила зазирнути!».
Марина з Максом відразу домовилися, що будуть орендувати квартиру, щоб не жити з його мамою, але завдяки таким щоденним візитам, це була практично марна справа.
Світлана Сергіївна незмінно обходила однушку, нахвалюючи Марину, як господиню: «Ой, молодець яка, все по поличках, все чистенько, тільки плінтус в пилу, та ще й під кришкою унітазу бруд, а так, підвіконня протерти і молодець».
Від такої «похвали» Марині хотілося виставити свекруха за двері, тим більше ці візити ніколи не узгоджувалися і могли відбуватися в той час, коли у них з Максом були гості.
Не соромлячись сторонніх людей, свекруха йшла на кухню, на просвіт розглядала чистоту склянок, відкладала недостатньо чисті, на її думку, денця каструль і рушники, незмінно повторюючи, що це прикрі дрібниці, а так невістка господиня – хоч куди. Свекруха заглядала в коробку з брудною білизною, наставляючи що від чого прати окремо. Могла витягнути звідти її білизну і принести в кімнату до гостей, кажучи, що ці “шнурочки” краще випрати руками.
Маринка тоді червоніла до коренів волосся і готова була провалитися крізь землю.
Пробувала Марина поговорити і з чоловіком, але він вважав, що мама хоче їм добра, ось вона піклується про них, то зелені принесе з ринку, то пиріжків домашніх.
– Вона тебе завжди так нахвалює, а ти все незадоволена. Ну це мама моя, я не можу їй вказати на двері, – відповів чоловік.
Ага, хвалить, так хвалить, що краще б лаяла, думала невістка. За півроку щоденних інспекцій всі нерви молодої дружини були на межі.
Подружки радили відвадити свекруху, рішуче і назавжди. Але як відвадити? Та й Макс горою вставав на захист матері. Виходу молода жінка не бачила. Що ж тепер, через нахабну і лукаву свекруху розлучатися чи що?
Вихід знайшла її двоюрідна сестра Інна. У свекрухи саме завівся наречений, представницький такий сивочолий чоловік. Вона всерйоз збиралася влаштувати з ним особисте життя за всіма правилами, з РАЦСом і маршем Мендельсона. А що, жінка самотня, вдова, є симпатична, сина виростила, має право.
Через зміни в особистому житті Світлана Сергіївна, правда, звичок не міняла, Маринку приїжджала перевіряти з тією ж регулярністю. Інка її і надоумила, заявитися до Світлани в гості, коли там буде її чоловік.
Ось в один прекрасний день, після ранкового візиту свекрухи, коли Максим був на роботі, а вона завбачливо взяла відгул, Маринка в обід і поїхала до Світлани Сергіївни.
Свекруха була ошелешена візитом, але двері відкрила, а Маринка давай щебетати і по кімнатах пурхати, не забувши і з кавалером Світлани привітатися:
– Ой, Світлана Сергіївна, як у вас добре, як чистенько і затишно! Я ось завжди з Вас приклад беру, але у мене так не виходить. Не квартирка, а любовне гніздечко, ось тільки я ж говорила, що не можна сидячи на дивані чай з печивом пити, так і є – крихти під диваном залишилися і пляму на оббивці не вивели. А квіточки-то як пишно цвітуть у Вас, краса. Ось тільки засохлі пелюстки в батареях так з зими і залишилися. А ванну Ви чим відмиваєте? Ні, я вважаю за краще інший засіб, бачите, у вас унітаз весь в іржі і стіна в білих смугах …
Свекруха навіть слова не могла вимовити, тільки почервоніла і не знала куди подітися перед своїм чоловіком. А Маринка на прощання вручила свекрусі пачку солі зі словами: «Мабуть, знову купити забули, знову доведеться ввечері по сусідах бігати!» і гордо пішла.
Світлана Сергіївна з того дня приїжджати до них перестала. А на весіллі свекрухи, на якому вони гуляли через два місяці, наречений, Валерій Павлович, Маринці підморгнув, як своїй, зі словами, що її спосіб і його доньці в боротьбі з її свекрухою став у нагоді.
