Оксана мовчки спакувала Андрію речі, так само мовчки застебнула сумку і вручили її тепер вже колишньому чоловікові.
” Люба, може все-таки передумаєш?- підводячи очей на дружину тихо спитав Андрій. Однак, жінка не дала договорити, та мовчки відчинила перед чоловіком вхідні двері.
Тільки шестирічна Настя, дуже схожа на свого батька, не розуміла що трапилось.
Роки минали, Оксана з донькою жили дружно, гнівалися хіба тоді, коли Настя вкотре просила маму розповісти, чому вона тоді прогнала батька.
Жінка мовчала, напевне тому, що вважала що донька ще замала, знати справжню причину розлучення батьків. Адже насправді, їй самій було гірко все згадувати, бо ж і тоді і тепер любить свого колишнього.
Траплялися у її житті непогані чоловіки, але справжнє почуття мала тільки до одного – батька своєї дитини. Коли Насті мало виповнитися 16, Оксана подарувала їй гарну сукню.
Дівчина довго милувалася біля дзеркала а потім спитала у мами:
” Мамо, ну невже тато жодного разу після вашого розлучення, не хотів на мене навіть глянути?” жінка відповіла що хотів, тільки вона йому не дозволила.
Настя хотіла дізнатися чому, але мати нічого не сказала і і після цієї розмови, вони аж до вечора не розмовляли. Ходили по квартирі як чужі. Лише вранці наступного дня, Оксана сама розпочала розмову з донькою.
Та розповіла їй свою історію з її батьком. Одружилися вони ще як були студентами, жили у квартирі, яка дісталася дівчині від бабусі.
Жили молодята у злагоді але грошей завжди не вистачало, тож Андрій вирішив поїхати на заробітки.
Три роки поспіль чоловік писав листи переказував гроші. А Оксана виховувала донечку, сумувала за коханим.
Коли він повернувся, вони купили нові меблі техніку і що купу всього. Все ніби було добре, однак ідилію порушила купка фотокарток, які Андрій привіз із заробітків.
На них Оксана помітила, що біля її Андрія, весь час сидить якась жінка.
Вона спитала його хто така, чоловік відповів що то їхня медсестра була на фірмі, але вона одружена і має двох синів. Жінка і заспокоїлась. Проте, якось перед Новим роком до Андрія прийшов лист із далекого краю.
Лист забрала Оксана з з пошти, не стрималася і відкрила. А там була вітальна листівка і коротенький лист, якраз від тієї самої жінки, яка написала, що покине чоловіка залишить усе і хоче бути з Андрієм.
Писала як сумує за ним і згадує про їхні зустрічі.
Коли Оксана показала листа Андрієві, той виправдовувався мовляв несерйозно все це було. Запевняв, що любить тільки її, але
Оксана не вірила жодному слову і негайно виставили за поріг. Це вже тепер Оксана шкодувала що тоді крила той конверт і виставила Андрія за двері, цим самим зламавши життя і собі і доньці.
Лише тепер вона розуміє, що гордість поганий порадник. 10 років Настя росла без батька, але одного разу так і зважилась попросити в мами його адресу.
Він, виявляється часто писав колишній дружині і доньці листи, але Оксана жодного разу не відповіла.
Тільки раз на місяць надсилала чергову телеграму: “Аліменти отримала”. Дівчина поїхала на пошуки батька. Знайшовши потрібну вулицю і будинок, Настя не знала чи впізнає її тато.
Однак, двері відчинив Андрій, він одразу пізнав доньку.
В його очах блиснули сльози він промовив: ” Настя моя, доню, як же ти схожа на маму”.
Проте, дівчина знала що вона схожа на батька а його слова були доказом того, що він і досі кохав свою колишню дружину.
У батьковій квартирі не було нікого, тільки багато фотокарток з Оксаною та маленькою Настею.
Поки дівчина розглядала ці світлини, чоловік швидко збігав донизу сходами в надії, що біля під’їзду стоїть Оксана, яка нарешті зуміла його пробачити.
Але колишньої дружини там не було. Однак Настя була впевнена, що мама все-таки зуміє пробачити батька.
Зуміє бо любить, дотепер любить. Знала це напевне, як і батько любить маму.
Автор: Нінель. Передрук заборонений.
