– Я не розумію, як таке могло статися! Якби все можна було виправити! – шепоче Олена, дійсно, щиро каючись, навіть незважаючи на те, що ситуація повторюється, без малого, в сотий раз.
Справа в тому, що вона майже щотижня зраджує чоловікові: з колишніми хлопцями, з друзями дитинства, але частіше з випадковими знайомими. А потім щоразу сильно переживає, картає себе, плаче.
Ну чого їй не вистачає? Чоловік Ромка кохає її, і сина дуже любить, багато робить по дому. Правда, заробляє не особливо багато, але старається, без діла не сидить. Вчитися пішов, незабаром чекає підвищення по службі. А, головне, терпить всі Лєночкині витівки. Мовчить, здогадуючись про зради. Інший би вже всі зуби такій дружині вибив або вигнав до чортової матері.
Але Рома жодного разу їй і слова поганого не сказав. Боїться втратити, напевно. Лєна, в свою чергу, із задоволенням користується слабохарактерністю чоловіка. Ніде не працює, годинами сидить з подружками на кухні за чашкою кави, курить і розповідає про чергового одноразового коханця. Вона не приховує від приятельок свої пригоди, але і не пишається ними. Навпаки, лає себе за безвідмовність, клянеться, що більше такого з нею не трапиться.
Що ж змушує її ходити наліво? Мабуть, бажання самоствердитися. Але так як робити вона особливо нічого не вміє, то підвищує самооцінку як може, тобто проводить час з численними чоловіками.
Лєнкина невпевненість в собі, як і у всіх, родом з дитинства. Вона сирота при живих батьках. Мати, кинувши трьохрічну дівчинку з батьком, знову вийшла заміж, наpoдила ще дітей, а про старшу дочку і думати забула. Батько ж багато років нещадно п’є.
До підліткового віку Лєночка поневірялася по родичах, яким була тягарем. А в п’ятнадцять років її, смагляву і великооку, не по роках фізично розвинену, примітив сорокарічний одружений дядько. Підкупив дівчину подарунками, спoкycив, погрався і викинув зі свого життя, як непотрібну річ.
Ось тоді побuтiйжиттям Олені і зустрівся Рома, простий і хороший хлопець, який прийняв і полюбив її всім серцем. Одружилися, переїхали в окрему квартиру, незабаром наpoдився синочок. Живи та радій, але.
Дівчина не любить свого чоловіка. Може тому, що її батьки не навчили любити. Скромна і затиснута в звичайному житті Лєна, вuпuвши вuна, перетворюється в poзкуту дівчину. Відправляється за будь-ким, хто її поманив, щоб довести собі свою неперевершеність.
Всі, хто коли-небудь користувався Лєнкиною доступністю, згодом зневажають її, навіть не натякаючи на продовження відносин. Це їй особливо прикро.
Читайте також: “Нapoдиш, а доглядатиме сестра. Видамо твою дитину за її. І щоб ноги твоєї тут не було. Ніколи!”
І ось в черговий раз, уклавши сина і сказала до чоловіка, що йде з подружками на дівич-вечір, Лєна поспішає на вечірку, де буде багато пити і зухвало танцювати. Перший чоловік, який зверне на неї увагу, незалежно від зовнішності, фінансового або сімейного стану незабаром отримає доступ до її досить-таки красивого тiла.
А вранці Лєночка, проспавшись і протверезівши, розплачеться про те, що низько впала. Рома, як зазвичай, промовчить. Син обійме засмучену маму. Подружки в очі поспівчувають, але за спиною у виразах соромитися не будуть. Новоспечений коханець при зустрічі пройде повз, гидливо відводячи очі. Лише його дружина чи кохана, знайшовши Олену в соціальній мережі, то напише їй якусь гидоту. Адже їй, законній, всеодно яке було у Оленки дитинство.
