Чоловік вкотре не прийшов додому ночувати. Все, більше не хочу терпіти – подумала Олена.
Вона ж весь день пробула на кухні, варила, старалася, щоб накрити святковий стіл, адже сьогодні у них з чоловіком такий ювілей, тридцять років спільного життя. Життя, якого вони провели у радості та підтримці один одного.
Познайомились вони коли Дмитро ніжним поглядом глянув та взяв її за руку, то Олени серце розтануло.
В той же рік вони одружилися. З`явилося на світ двоє синочків, в яких уже свої сім’ї, вони живуть окремо від батьків. Олена з Дмитром залишилися жити вдвох. Дмитро пропадав на роботі, а вона, не здобувши вищої освіти, сиділа вдома, і як вірна дружина чекала кожного дня з вечерею чоловіка додому.
Згодом, Дмитро перестав цікавитись як справи у жінки. Повертався додому з роботи і як не в телевізорі, то в телефоні сидів, а на вихідних – то на риболовлю, то на полювання з друзями ходив.
Олені ж хотілося як раніше, його ніжності, уваги, любові. Я розлучуся з ним, – вирішила жінка. Буду краще сама жити, ніж так, з чоловіком. Цілу ніч не спала, телевізор дивилася, плакала, згадувала їхнє весілля.
І з відчаю взяла телефон і почала писати Дмитрові, що йде від нього і все закінчено. Після крапки хотіла поставити якийсь сумний смайлик, але передумала. Так і заснула.
Жінка не чула, як повернувся чоловік, розплющивши очі, вона побачила на столі величезний букет ніжно-розових троянд, торт і маленькучервону коробочку.
Дмитро був у ванній. Олена швидко згадала за повідомлення, яке писала чоловікові і кинулася шукати свій телефон. Глянувши в повідомлення, жінка була дуже здивована але й водночас і рада.
В кінці повідомлення, що вона писала Дмитрові, так і не відправивши, стояло не одна а уже три крапки…
І Олена зрозуміла, що чоловік все ж таки її кохає. Адже це він прочитав ті повідомлення і доклав їх.
