Життя Анатолія почалося, як у багатьох молодих людей — з великих мрій, бажання знайти взаємну любов, мати гарну роботу. У 28 років він одружився з Оленою, дівчиною, яку він полюбив. Вони були молоді, мали спільні плани, разом будували своє майбутнє.
Щоб забезпечити сім’ю прийшлося працювати на двох роботах, адже гроші були потрібні — для сина, для дому, для майбутнього. Олена теж працювала, але зараз все так подорожчало, що Анатолій більше часу проводив на додатковій роботі, щоб принести додому більшу копійку.
Все починалося як у казці. Але час ішов, і щось змінилося. Олена почала ставати іншою. Спочатку він не звертав на це увагу — може, просто втомлена, може, нервує через щось. Але через три роки після того, як у них появився син, зміни стали очевидними.
“Ти де був, чого так пізно прийшов?” — Олена питала з помітним роздратуванням, коли Анатолій приходив додому після чергової роботи. Він пояснював, що працював, щоб заробити на майбутнє.
“Я знаю, що ти працюєш! Ти весь час на роботі, а я сама, з дитиною. — і Олена в пориві емоцій залишала кімнату, а Анатолій, стомлений після робочого дня, просто замовчував. Що сказати? Він робить усе, що може. Хіба не для неї?
Час минав, а стосунки лише погіршувалися.
“Я знаю, я розумію, але у нас зараз така ситуація, що я повинен працювати. Ти хочеш, щоб я сидів без грошей?” — намагався пояснити він, але вона лише махала рукою, а іноді й зовсім кричала.
Слово за слово, і ось вже кожен день у домі був наповнений криками. Їй чогось не вистачало. Анатолій знову працював на двох роботах, і вже не було часу на спільні вечори чи романтику. Він приносив гроші, але в цій ситуації йому не вистачало самих важливих речей — любові та спокою.
Якось, коли Анатолій повернувся додому з чергової зміни, він зайшов в кімнату Олени, сидячи на ліжку, і вона одразу почала свою звичну балаканину: Всьо не так. Все достало. Всі достали.
“Оленко, я вже стільки працюю, що у мене навіть сил не вистачає. Ти хочеш більше грошей — я їх приношу. І що ще ти хочеш від мене? Я ж працюю не для себе! Щоб у тебе було все, що ти хочеш! Щоб син не бідував!”
“Твоє “я працюю” мені не допоможе. Ти мене зовсім не розумієш”.
Олена стала все більш нестерпною і вимогливою. Ось так, коли він повертався з роботи, вона почала ставити йому неприємні умови. Вона все більше виявляла незадоволеність, а Анатолій дедалі більше втомлювався від постійних звинувачень.
Анатолій поміркував і каже:
“Олено, ти уже давно спиш у другій кімнаті. Не приходиш до мене уночі. Хіба ж так можна у сімейному нашому житті. Ти не виконуєш подружній обовʼязок. Що це за діло таке. Давай, ти до мене прийди цієї ночі, а я тобі за це 400 гривень?” — запропонував він, коли побачив, що вона знову почала гніватися через його відсутність.
“400?” — здивувалася Олена, — “Ха! Ти серйозно? 400 мало, я хочу тисячу! І тільки тоді буду приходити до тебе в ліжко!”
Він навіть не знав, що відповісти.
Подумавши, сказав:
“Добре, я не проти”
Анатолій був втомлений, але він усвідомлював, що без спілкування і компромісів нічого не вийде. Але чому ж вони не могли знайти цього у своєму сімейному житті? Що з ними сталося? Чому Олена постійно заводить крик дома. Хіба вона не розуміє, що чоловіки таке не терплять. Та й дитині не варто таке слухати. Навіщо дома такий нервотрьоп робити.
Може, є у вас власні історії про те, як ви переживали подібні проблеми у стосунках? Поділіться своїми думками в коментарях.
Автор: Олеся
