Одного разу коли я їхала з дачі назад в місто додому, то на зупинці зайшла молода симпатична жінка, та спитала мене чи біля мене вільно, я відповіла що так.
Вона вийшла з автобуса і через 5 хвилин зайшла зі старшою жінкою, посадили її на місце біля мене, сказавши:” Ось тут сідайте мама Свєта, Щасливої вам дороги! Не хвилюйтесь догляну я за вашим господарством”.
” Так я знаю Галечко, іди вже донечко бо на роботу запізнишся”
Мене дуже вразила розмова між жінками, я не стрималась та сказала жінці, що сиділа поруч біля мене: “Яка добра та мила донька, так за вас переживає та хвилюється” .
Жінка відповіла:” Так, вона дуже мила дівчина, тільки вона мені не донька а невістка”.
За дві з половиною години які нам потрібно було їхати, жінка мені розповіла цілу історію свого життя, яка мене дуже вразила, тому хочу розповісти її вам.
Світлана та та її чоловік Іван придбали оселю, та господарювали там удвох. У них був єдиний син Степан, який поїхав вчитися у сусіднє місто до університету.
Вони виховували сина, прибивала йому найкращі якості та риси характеру, вчили його бути добрим чесним та відповідальним.
Проте, в гуртожитку де жив Степан, він здружився з одним хлопцем Василем, який почав його тягати по всяким кафешкам, де хлопець і познайомився з дівчиною Ірою.
Одного дня зайшла до Світлани сусідка, та сказала, що її дочка навчається в тому ж інституті, та розповіла їй що Степан зустрічається з такою дівчиною, яка веде себе не досить добре, та ще й з сім’ї незрозумілої.
Коли Степан приїхав на вихідні, то жінка влаштувала йому допит, з ким він там бачиться та зустрічається.
Хлопець відповів, що познайомився з дуже хорошою дівчиною.
А Світлана відповіла, що їй сказали, що вона не досить порядна. Син відповів матері, що то тільки підлітки.
Вона взагалі добра та хороша і він хоче з нею одружитися. Жінка почувши це не знала що робити.
Але в понеділок коли Степан знову поїхав на навчання, вона зібралася та поїхала за ним у слід.
Донька сусідки мені допомогла знайти ту дівчину, жінка до неї підійшла, щоб поговорити.
Та замість тої дівиці, яку жінку уявляла, Світлана побачила справді милу та добру дівчину.
Дівчина розповіла жінці про себе, та про сім’ю. Світлана сказала дівчині, що вона їй подобається, тільки щоб та залишила тих подруг, які погано на неї впливають, та буде любити і поважати її сина.
І якщо вона згідна, то вона їх прийме, як за свою дочку, всього навчить. Дівчина обняла жінку в знак згоди.
Світлана розповіла, що нелегко одразу було, дівчина і справді нічого не вміла та не знала як робити, та й подруги не так легко хотіли залишити Галю в спокої.
З часом Галя всьому навчилася, подруги самі відчепилися від неї. Вони з Степаном одружилися, та пішли жити окремо від батьків.
З часом Світлана стала називати Галю своєю донькою. Та говорила, що зовсім про це не жаліє.
Син з дружиною дуже помагають їм по господарству, особливо Галя.
Адже вона час від часу любить говорити Світлані: “Це вам вдячність за моє виховання”.
Автор: Нінелія
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
