Ще в дитинстві мене якось запитала сусідка: «Лєночка, як тобі вдається дружити з одними і тими ж подружками? Ось моя дочка Вікуся весь час з новими дітьми гуляє. Я їх не встигаю запам’ятовувати! А ви в нашому будинку живете три роки і я твоїх друзів всіх в обличчя знаю!»
Я ніколи не замислювалася, як це у мене виходило!
Скоро вже виповниться тридцять п’ять років, а друзі та подружки у мене все ті ж.
Вони є у мене, а я є у них. Всі складності переживаємо разом, обговорюємо і знаходимо вихід зі складних ситуацій.
Серед моїх постійних друзів є і чоловіки. Це пацани родом з дитинства.
Особисто у мене з жодним одним з них не було близьких стосунків. Але ставилися ми одне до одного тепло і по-дружньому, завжди були готові прийти на допомогу.
Поступово всі хлопці з нашої компанії роз’їхалися і розлетілися в різні місця. Хтось поїхав з країни, а хтось з міста. У нашому дівчачому колективі залишився тільки Борька, який працював барменом в елітному нічному клубі.
Ми частенько по п’ятницях відвідували його на робочому місці і весело гуляли до ранку.
Вперше я вийшла заміж у вісімнадцять років, рівно через місяць після моєї днюхи. Свідком на моєму весіллі був Борька. Через рік я подала на розлучення. Причиною стала зрада мого благовірного чоловіка, як співається в одній дитячій пісеньці: «Любов пішла, зів’яли помідори, сандалі тиснуть і нам не по дорозі».
Борька провів мене додому, після того як ми з подругами сильно запили цю неприємність.
Другий мій шлюб тривав довше в десять разів, тобто прожили ми з наступним чоловіком десять років.
Сім років минули в любові та злагоді, а потім щось розладналося! Відповіді я не знайшла. Можливо, просто побут заїв!
Але знову Борис привів мене додому і тримав моє волосся, коли мені було зле від надмірно випитих коктейлів.
І ось я познайомилася зі Степаном. Ми полюбили одне одного. Плануємо скоро одружитися.
Якось виходжу з дому, бачу, сидить на лавці та сама сусідка з іншими бабусями і голосно мовить в мій бік:
«Ось все-таки Лєнка, яка дівка постійна! Третій раз заміж виходить! А коханець все той же Борька з сусіднього будинку!»
Я розповіла про це в нашій компанії, щоб усім разом посміятися!
«Так ось, як воно виглядає з боку для бабусь у дворі! Всевидюче око!”
Крім мене ніхто не сміявся. Борис взагалі сильно почервонів!
Потім сказав, що йому кудись терміново потрібно бігти і пішов.
А одна з моїх подруг Людка сказала: «Так він все життя закоханий в тебе! Чекає, коли ти це помітиш!».
Я досі оговтатись не можу.
