“Ось я хотів попросити, щоб ви нас після весілля з Катею, пустили пожити! У неї немає свого житла, у мене теж! А вам куди десять квартир?” – швидко випалив Максим і зажадав аби ми виселили квартирантів

Наталя з Олексієм сиділи біля телевізора і насолоджувалися цікавим фільмом. Синок був у своїй кімнаті, він був уже дорослим і зовсім не приносив батькам клопоту.

– Як же добре! – сказав Олексій дружині, – може нам ще одну дитину народити, – раптом сказав він.

Наташа здивовано подивилася на чоловіка.

– Ти серйозно?

– Так, а чому б ні, робота є, грошей вистачає, син вже підріс.

У цей час пролунав дзвінок у двері.

– Хто це, так пізно?

Олексій підвівся з дивана і не поспішаючи пішов до дверей, хтось наполегливо тиснув на дзвінок.

– Так, що за, хто такий нетерплячий?

Олексій подивився у вічко і різко відкрив двері.

– Максиме це ти? Яким вітром?

Максим – це молодший брат Олексія, різниця у них на одинадцять років.

– Привіт, ось вирішив відвідати брата.

Макс жив з батьками в невеликому сусідньому місті і бачилися вони не часто, тільки коли Олексій їздив їх відвідати або на якісь свята, дні народження батьків.

– Ну привіт, привіт.

Льоша обняв Макса. Він так виріс, змужнів, коли Олексій їхав з дому брат був ще зовсім дитиною. Все-таки різниця в одинадцять років давалася взнаки.

– Наташ, у нас гості став чайник, – сказав він дружині, – чи може ти поїсти хочеш?

– Ні, ні, просто чай, я не на довго, – з серйозним виглядом відповів він.

Наталя зробила всім чай, дістала печиво з цукерками, швидко нарізала бутерброди з сиром.

– Ідіть на кухню, все готово, – крикнула вона.

Всі дружно сіли за стіл.

– Льош, я це одружуся, ось хотів вас на невелике гуляння покликати!

– Да-а-а, це ж чудова новина, – радісно сказав Льоша брату і поплескав його по плечу. А хто наречена, покажи хоч фотографію!?

Максим дістав телефон і показав фотографію симпатичної брюнетки.

– Правда вона красуня? – запитав Макс брата.

Наталя та Олексій уважно подивилися на фото і хором відповіли.

– Так звичайно.

– Я хотів попросити вас, – раптом сказав Максим.

– Про що?

– Нуу- у, – почав він, – у вас же є ще одна квартира?

У Олексія відразу виникло недобре передчуття.

– Так, є квартира Наташі, ти ж знаєш, ми її здаємо.

– Ось я хотів попросити, щоб ви нас після весілля з Катею, пустили пожити! У неї немає свого житла, у мене теж! А вам куди десять квартир? – швидко випалив Максим.

– У квартирі живуть квартиранти, у нас з ними договір оренди, вони справно платять гроші, ми ж не можемо людей просто так вигнати, – відповів Олексій братові.

– Як це не можете? Попередьте щоб збиралися, дайте місяць на пошук нового житла якраз у нас через місяць весілля.

Наташа встала зі стільця, було видно, що вона обурена таким нахабством.

– Так Максиме, нікого ми виганяти не будемо, якщо вам потрібна квартира, зніміть іншу.

– А гроші де нам взяти? Грошей на оренду житла у нас немає.

– Значить ти хочеш, щоб ми вигнали людей і безкоштовно пустили жити тебе?

Максим зіскочив зі стільця і ​​забігав по кухні.

– У сенсі, а ви що хочете ще з мене гроші брати? З рідного брата? Сидіть на двох квартирах, жируєте, шкода вам стало пустити мене пожити?

– Максиме, сядь заспокойся, ти ж знаєш, що у нас за цю квартиру іпотека, нам платять за оренду, а ми іпотеку платимо.

– Які ви, все вам тільки вигода потрібна, який ти мені після цього брат! Значить не пустите мене?

– Ні, – хором відповіли чоловік з дружиною.

– Ну й добре, самі якось впораємося. На весілля теж можете не приходити!

Максим швидко зіскочив, одягнувся, вибіг в під’їзд і сильно грюкнув дверима, що в під’їзді посипалася штукатурка.

Наташа з Олексієм переглянулися і пішли в кімнату.

– Якось перехотілося мені фільм дивитися, – сказав Олексій.

– Не переймайся, він одумається, зрозуміє, що ми праві, – сказала Наташа чоловікові, погладжуючи його по плечу.

Трохи згодом подзвонила мама Олексія. Той взяв трубку і почув роздратований голос:

– Олексію, як ти міг, від тебе я такого не очікувала. Чи це твоїй Наташі шкода квартири для хлопчика. Ось завжди мені вона не зовсім подобалася і мабуть не даремно. Як ось молодим вставати на ноги.

– А як ми вставали?

– Пустіть Максима, або можеш мені більше не дзвонити.

Мати кинула трубку, більше нічого говорити синові не стала. А в Олексія залишився хороший осад в душі. Ось як так думаючи про молодшого сина, мати зовсім не думає про старшого.

Максима в свою квартиру вони так і не пустили, на весілля сім’ю Олексія так і не покликали і довго потім не розмовляли.