Особлива – Сторінка 394 – Тільки для жінок

— Ти кажеш, Марино, що «за законом» тобі належить половина? Що ж, закон нічого не каже про десять років суден, ліків та безсонних ночей. Тож забирай свої документи і йди шукати свою частку в совісті, якої в тебе ніколи не було.

— Ти кажеш, Марино, що «за законом» тобі належить половина? Що ж, закон нічого

— Раз уже ти одружений, квартира автоматично спільна! Тож мій син переїжджає сюди без розмов! — випалила свекруха.

— Раз уже ти одружений, квартира автоматично спільна! Тож мій син переїжджає сюди без

— Ти з глузду з’їхала! — кричала її сестра, Марія, розмахуючи руками. — Подивися на себе! Ти розквітла, у тебе діти золоті, хата — повна чаша! Який монастир? Ти що, хочеш усе це кинути під хвіст? — Я не кидаю, Маріє. Я йду туди, де маю бути, — спокійно відповіла Тетяна, складаючи теплу хустку

Містечко гуло, наче розтривожений вулик. Звістка про те, що Тетяна — «та сама Тетяна,

Роки минали в літаках, автобусах та на чужих кухнях Італії та Німеччини. Кожна копійка відкладалася. Вони приїжджали додому лише на місяць — виснажені, з мозолями на руках, але з новими кресленнями. — Ти бачила, яку люстру я купила? — вигукнула Оксана, коли вони зустрілися на межі своїх ділянок. — Кришталь! З самої Праги везли. — Люстра — то пусте, — відказала Марія, витираючи піт з чола. — Ти подивися на мої сходи. Мармур! Справжній камінь. По ньому ходити — як по золоту

Село Вишневе завжди славилося своїми чорноземами, але ще більше — запеклим суперництвом між Оксаною

— Твоєму братові потрібна квартира. Ти ж заможний — просто зобов’язаний допомогти, — заявила свекруха моєму чоловікові.

— Твоєму братові потрібна квартира. Ти ж заможний — просто зобов’язаний допомогти, — заявила

— Гарно влаштувалася, нічого не скажеш! Але час і нам тут освоюватися, годі тобі одній царювати! — випалила колишня свекруха.

— Гарно влаштувалася, нічого не скажеш! Але час і нам тут освоюватися, годі тобі

— Ви кажете, Любочко, що в тісноті, та всі свої? Що ж, мій фікус уже ображений, мій рояль — у шоці, а я через вашу «тісноту» третю ніч сплю у ванній, бо у моєму ліжку ваші діти грають у футбол!

— Ви кажете, Любочко, що в тісноті, та всі свої? Що ж, мій фікус

— Ти кажеш, Оксано, що цей ресторан «не для мого рівня»? Що ж, мій рівень дозволив вивчити твого чоловіка і купити вам квартиру, тож посунься трохи, люба, бо зараз я буду говорити свій тост.

— Ти кажеш, Оксано, що цей ресторан «не для мого рівня»? Що ж, мій

— Тобі заважає онук? — вигукнула Оля. — Йому три роки! Він щоразу біжить до дверей, коли чує дзвінок, і питає: «Це баба Тама?». Що мені йому сказати? Що баба Тама оцінила його відсутність у двадцять тисяч євро? — Скажи, що я в тривалому відрядженні. На все життя, — холодно відрізала Тамара

У вітальні пахло дорогим парфумом і холодною рішучістю. Тамара Сигізмундівна, як завжди бездоганно вкладена

Чоловік вивіз усе підчистку! Залишив їй одну чашку й тарілку! А потім заявив, що на розлучення подає

— Чому я маю повернути тобі гроші? Ти ж мені їх подарував, — заявила