Колишня свекруха приїхала в гості. Вона не знала, що ми розлучилися
— Уявляєш, Ніна Павлівна навіть не здогадується, що ми з Аркадієм розлучилися, — сказала
— Ну що, голубки, все гніздечко своє облаштовуєте? — голос Зої, різкий і позбавлений усякої теплоти, розвіяв затишну тишу вечора. — Дивись, Аліно, аби як той зозуленя залітне не оголосився. Адже воно як? Своїх справ наробить, а ти потім пташенят із гнізда вигрібай.
— Ну що, голубки, все гніздечко своє облаштовуєте? — голос Зої, різкий і позбавлений
– Вам би тільки все, що блищить до хати тягнути- сказала з ноткою осудження невістка свекрусі
— Вам би тільки все, що блищить до хати тягнути, — сказала з ноткою
— Сім років, Ігорю. Сім років я мовчала, терпіла, пробачала. Я мовчала про гроші, які ми їй давали й які вона ніколи не повертала. Я мовчала, коли через її «термінові потреби» ми не могли дозволити собі нормальну відпустку. Я мовчала, коли ти поїхав допомагати їй замість того, щоб поїхати зі мною до лікаря.
— Сім років, Ігорю. Сім років я мовчала, терпіла, пробачала. Я мовчала про гроші,
Жінка основна «годувальниця» у родині, то й що з того? Зараз усі крутяться, як можуть, багато хто не живе, а виживає. Їм ще гріх скаржитися! Нормальна родина, розумненький син: відмінник, спортсмен. У сім’ї мир і лад. Чого ще для щастя треба?
Жінка основна «годувальниця» у родині, то й що з того? Зараз усі крутяться, як
Фаїна вийшла заміж не по коханню, а назло, від розпачу та образи, щоб насолити колишньому
Фаїна вийшла заміж не по коханню, а назло, від розпачу та образи, керуючись злим
— Та нормально тут. Олена не проти. Що їй складно? У неї ж нікого немає, сама сидить. Ще й дякувати має, що ми її самотність розважаємо… Та не поспішаю я виїжджати. Навіщо? Безплатно ж, зручно…
— Та нормально тут. Олена не проти. Що їй складно? У неї ж нікого
Ольго ніяких але! Ти одружишся на мені!Ти вже рік живеш у моїй квартирі, я за тебе все плачу, і ти ще хотіла сказати що щось не так?
Ольга стояла біля вікна, тримаючи в руках чашку з кавою, що вже давно охолола.
— Мамо, ми продамо квартиру. Переїдемо в меншу. Тобі потрібен догляд. — Ні! Це моя квартира! Мої гроші! — Мамо, ти одна. Гроші не ходять
Ірина Петрівна була жінкою, яку в місті знали всі. Висока, струнка, з ідеальною зачіскою
— Ти втягнув нашу родину у боргову яму через свого брата? Ти повісив на нас його проблеми, навіть не спитавши мене! Поясни мені, що це.
— Ти втягнув нашу родину у боргову яму через свого брата? Ти повісив на

You cannot copy content of this page