— Маргарито Степанівно, ви викинули не мотлох, ви викинули шість місяців мого життя! Цей ключ був для екстрених випадків, а не для того, щоб ви переставляли моє життя на свій лад. Завтра тут будуть нові замки. Не тому, що я вас ненавиджу, а тому, що мені потрібно нарешті почати дихати у власному домі!
— Маргарито Степанівно, ви викинули не мотлох, ви викинули шість місяців мого життя! Цей
— Голіафе, поклади капці! Це мої робочі кросівки! Ти не можеш просто так захопити терасу, у нас є юридичний договір… Ой, не шипи на мене, я зараз зателефоную адвокату! Хоча ні, адвокат теж тебе боїться…
— Голіафе, поклади капці! Це мої робочі кросівки! Ти не можеш просто так захопити
— Петре, відійди від монітора, ти мені світло заступаєш! Який ще пароль від твоєї пошти? Мені треба завантажити відео про змішування акрилу, у мене прямий ефір за десять хвилин, а підписники чекають на мій майстер-клас!
— Петре, відійди від монітора, ти мені світло заступаєш! Який ще пароль від твоєї
— Іване, ну як ти міг? Стільки дівчат гарних було, а ти одружився на цій, — казала свекруха й не розуміла, чим все це обернеться у майбутньому.
— Іване, ну як ти міг? Стільки дівчат гарних було, а ти одружився на
– Ну Колю, розлучення так розлучення. Тільки знай машина та будинок залишаються за мною, а діти та собака – твої
Ось сиджу я, Коля, в цій  кухні, де ще вчора пахло твоїми голубцями, а
“Потерпи, зайко. Лєнка зараз іпотеку закриє, вона квартальну премію чекає, а тоді вже вирішимо питання. Доньку тільки шкода, але вона вже велика, зрозуміє. Головне, ти не нервуй, все буде в шоколаді, обіцяю”.
“Потерпи, зайко. Лєнка зараз іпотеку закриє, вона квартальну премію чекає, а тоді вже вирішимо
– Бабусю, можна я в тебе переночую, а то мама з татом зі своїми знову сидітимуть допізна, в потім відправлять мене спати на “розкладушку” на балконі, бо в кімнаті моїй гостей покладуть
– Бабусю, можна я в тебе переночую? – тихо, майже пошепки спитала Соломійка, стоячи
– Лиш би були ” штани” поряд хоч якісь, навіть хоч діряві, але щоб були
У селі, де дорога в’ється між горбами, як хитра змія, а кожна хата має
— Онуки фрукти раз на місяць бачать, а вона своїм котам дорогий корм купує, — сварилася невістка, звинувачуючи мене в усіх гріхах…
— Онуки фрукти раз на місяць бачать, а вона своїм котам дорогий корм купує,
Вони всиновили хлопчика, навіть не підозрюючи, що разом із ним у дім прийде таємниця. Дитячий малюнок, закопана коробка в саду й дивна поведінка чоловіка змусили Тетяну зрозуміти: найбільша загроза — не ззовні, а поруч. І правда виявиться важливішою, ніж будь-який скарб.
Вони всиновили хлопчика, навіть не підозрюючи, що разом із ним у дім прийде таємниця.

You cannot copy content of this page