fbpx

Пара зустрічалася рівно рік, перш ніж почалися безпідставні скандали і недовіра одне до одного. Стосунки зіпсувалися. Горда Анна і такий же Михайло просто перестали спілкуватися і стали уникати одне одного. А потім зустрілися через десять років

Михайло і Анна познайомилися абсолютно випадково в загальній компанії. Хлопцеві тоді ледь стукнуло 18, дівчина вже відзначила свій 21 день народження. Але, коли спалахують почуття, хіба вік перешкода? Михайло дуже любив свою милу дівчинку, як він її називав. А Анна довгий час не показувала свої почуття, а просто дозволяла себе любити.

Пара зустрічалася рівно рік, перш ніж почалися безпідставні скандали і недовіра одне до одного. Стосунки зіпсувалися. Горда Анна і такий же Михайло просто перестали спілкуватися і стали уникати одне одного. Вони все також були в одній компанії, але вже не разом.

Згодом вони стали спілкуватися, але як друзі, на відчужені теми. А тим часом їхні погляди часто перетиналися, і там було помітно ніжність і кохання. Але нічого не змінювалося. У кожного було своє життя. Анна виїхала з рідного міста на північ разом з чоловіком. У неї швидко народилися дітки. Все було добре і спокійно.

Михайло ж сам був гостем міста, де жила Анна, тому він просто повернувся в свій сірий Київ і став влаштовувати особисте життя.

Роки минали, і хто знає, як би закінчилася ця історія, якби не один випадок. За якимось дивним збігом обставин в своє місто повернулася Анна, а в цей же час там був Михайло. Вони зустрілися в місцевому кафе. Ненароком, зіштовхнулися на виході. І знову перетнулися їхні погляди, і знову в них були ніжність.

Стільки років минуло, а все залишилося, як тоді, в юні роки. Здавалося, кругом все завмерло, все рухнуло, все затихло. Було наплювати на всіх, тільки вони двоє на цій планеті, їх любов все ще була жива. Її змогли приглушити інші люди і обставини, але не згасла остаточно.

Чому ж вони тоді розлучилися? Були дуже молоді й гордовиті, не цінували одне одного і не хотіли розуміти. Як же це все боляче, немов не вистачає повітря, хочеться плакати і кричати.

Дівчина прийшла до тями перша: – Мишко, привіт!

– Анютко, як я радий тебе бачити, – вимовив чоловік.

Здавалося, не було цих десяти років, і вони бачилися тільки вчора. Ще вчора вони прогулювалися по нічному місту, тримаючи одне одного міцно за руки. Тільки вчора вони рахували зірки і милувалися місяцем. І зараз вони знову поруч.

Парочка міцно обнялася. Напевно, це були найміцніші обійми за всі прожиті ними 10 років. На жаль, у кожного вже давно інше життя. Нехай ця любов, довжиною у все їх життя, залишиться приємним спогадом. Але ніхто з них не поспішав руйнувати своє справжнє заради красивого майбутнього, згадуючи минуле. Вони просто «були» … колись.

Фото спеціально для Особлива

You cannot copy content of this page