Перший чоловік приїхав з дружбами, батьками, весільними гостями і навіть білу сукню й фату привіз. Неля одягнула ту сукню, дружки причепили їй фату. Глянула — а в дверях стоїть її Богдан і поглядом, повним сліз та розпачу, дивиться на неї, свою дружину, але нічого не робить. Покірно віддає її іншому

У Нелі — другий шлюб. Щасливий. Троє дітей. Старший син уже студент, двоє — школярі. Богдан — турботливий чоловік і відповідальний батько. В їхньому домі ніколи не буває скандалів. Навіть якщо між подружжям виникають якісь суперечки, то чоловік і дружина з’ясовують стосунки тихо й так, щоби діти не чули. І жодного разу, за словами Нелі, вони з Богданом не лягли спати посвареними, ображеними одне на одного. Ніколи в їхньому домі ніхто не чув матюків чи грубих слів.

— Кажуть, що перший чоловік від Бога, а другий — від людей, — усміхається жінка. — А я вдячна Богові за досвід першого шлюбу, бо він дав мені можливість повчитися на власних помилках, «виховав» з мене добру дружину… І за другого чоловіка я теж дякую Богові. Без Його помочі тут не обійшлося, адже мій коханий — Богдан. З ним я по-справжньому щаслива. Чи мали б ми це щастя, якби не воля Божа?

Слухаючи телефоном історію цієї жінки, я дуже зраділа: нарешті хтось хоче розповісти про щасливу сім’ю! Бо зазвичай люди діляться горем і болем, а щастя воліють тримати при собі, адже воно справді любить тишу. Проте Неля розповіла загадкову, навіть містичну історію. Її пояснення вона для себе вже знайшла, проте перевірити, чи все так, як думає, поки не має змоги.

Уже двадцять років, відколи жінка в другому шлюбі, їй сниться один і той самий сон у різних варіаціях: перший чоловік Микола забирає її від теперішнього.

— Уперше він мені приснився тоді, коли я була вперше вагiтною, — розповідає жінка. — З Миколою в нас не було дітей. Він досі їх не має, хоч теж уже давно одружений. Отже, приснився він мені так, начебто я виходжу за нього заміж. Розумію, що ношу під серцем Богданову дитину, але знаю, що мушу вийти заміж за Миколу. В ресторані столи накриті, музика грає, а я плачу…

Прокинулася в холодному поту, розповіла про свій сон чоловікові. Ми обоє вирішили, що такі кoшмари пов’язані з вагiтністю. Я взагалі погано спала, часто прокидалася, на серці постійно було тpивожно.

Згодом жінка побачила схожий сон. Начебто перший чоловік приїхав до них із Богданом додому з дружбами, батьками, весільними гостями і навіть білу сукню й фату привіз. Уві сні Неля одягнула ту сукню, дружки причепили їй фату. Глянула — а в дверях стоїть її Богдан і поглядом, повним сліз та розпачу, дивиться на неї, свою дружину, але нічого не робить. Покірно віддає її іншому.

— Дуже дивно, що в цих снах ні я, ні Богдан не перечимо Миколі, бо обоє розуміємо, що я — його жінка і мушу бути з ним, — каже Неля. — Мені боляче залишати Богдана, бо я люблю його, нестерпно важко кидати дітей, але я мовчки, захлинаючись слізьми, йду до Миколи. Я не кричу в цих снах, не прошу про допомогу — тільки плачу й покірно йду за своїм першим чоловіком.

Лише одного разу Нелі приснилося, що вона, вже одягнена у весільну сукню, перед виходом на вінчання підходить до свого Богдана, який стоїть збоку й сумно спостерігає за весільною метушнею, і запиту є в нього: «Ти чекатимеш мене? Я до тебе обов’язково повернуся, бо люблю тебе». І він відповів: «І я, і діти чекатимемо на тебе стільки, скільки буде треба».

— Мені досі стоїть перед очима його погляд, повний сліз, — пригадує Неля. — А відчуття розпачу, безвиході від того, що я мушу покинути своїх найдорожчих, найрідніших людей, словами не описати. Воно переслідує мене після таких снів ще довго. Аби їх забути, подружка радила відразу дивитися у вікно і подумки говорити: «Куди ніч — туди й сон». Я пробувала, але не допомагає. Інколи насниться щось дуже приємне — і забудеться, на ранок уже нічого не згадаю. А ці сни не забуваються.

Неля розповідала про них священникові. Він сказав, що це, очевидно, від того, що з першим чоловіком вона вінчана, а з другим — ні. Тож ці сни нагадують, хто насправді її чоловік перед Богом. Жінка вже двічі наважувалася на церковне розрішення шлюбу. Першого разу її спинила вартість цієї процедури. Каже, що ніколи не думала, що за розірвання шлюбу, який начебто укладається на небесах, треба платити чималі гроші на землі. Вона мала таку суму, але подумала, що це неправильно. До того ж священик сказав, що й Микола повинен розлучитися. Тобто теж заплатити.

— Я не хотіла шукати свого першого чоловіка, не хотіла з ним зустрічатися, бо ми дуже погано розійшлися, просто-таки ворогами, і зовсім не контактуємо, — ділиться жінка. — Тож пішла додому навіть трошки ображена. Хай, думаю, священники заробляють на дурних.

Але сни не припинилися. Особливо часто Неля бачить їх у піст. Якось пішла до сповіді. Отець вислухав її і сказав таки дістати розрішення церковного шлюбу. Дати дозвіл на причастя пообіцяв лише взамін на її обіцянку не жити з другим чоловіком стaтeвим життям доти, поки не отримає церковного розлучення з першим.

— Я тоді дуже засмутилася, — каже жінка. — Бо що то за порада така? Кому буде краще від того, що ми з Богданом перестанемо жити як чоловік і дружина? Ми любимо одне одного, ми правильно виховуємо дітей, нікому не чинимо зла, а з’ясовується, що стpaшні грішники. І церква за це позбавляє нас права прийняти причастя!

Неля запевняє, що ніколи не згаду є про першого чоловіка й тим паче не шкодує, що вони розлучилися.

— Ми були б нещасними, — прогнозує і пояснює: — Бо просто різні люди з різними поглядами на життя. Він мене постійно пресував, хотів перетворити на наймичку. Просто я вийшла заміж дуже молодою, не розумілася на людях, думала, що люблю, а з’ясувалося, що це було захоплення. Воно швидко минуло. І я не хотіла нікого обманювати: ні себе, ні його. Тому й подала на розлучення.

Тепер я щаслива, зі мною щасливий інший чоловік. Чому все так складно? Ці сни скоро доведуть мене до божeвiлля. Звідки вони беруться? З підсвідомості? Не знаю, але це нестерпно.

Читайте також: «Денисе, чому від тебе ковбасою пахне?». Денис зблід, рушив далі. Та Соня зупинила його, підійшла до парти – торбинки з бутербродами не було! «Таки вкрав! Злoдій!» – вона злорадно зареготала. Той випадок вона згадує усе життя

І я не знаю, що сказати. Логіка в порадах священників, звісно, є. Таїнство шлюбу не просто так вважають таїнством. Те, що шлюби укладаються на небесах, — не просто красиві слова. З другого боку: часто вінчані подружжя живуть, як пес із котом, перетворюючи на пекло своє життя і життя дітей. Потерпають від домашнього наcuльства, стpaждають… Невже й такі шлюби благословенні?

А ви, любі читачі, що порадите Нелі й іншим людям, котрі хоч і не одружуються у снах із колишніми, проте живуть із теперішніми чоловіками й дружинами у цивільному шлюбі, тобто на підставі штампу в паспорті чи й зовсім без нього?

Автор – Ліля КОСТИШИН, за матеріалами видання “Вільне життя”

Фото ілюстративне, з вільних джерел