Свекруха не злюбила її з першого погляду. Навіть ім’я невістки – Інесса- дратувало її. Син познайомився з нею ще до армії, коли вона була шістнадцятирічним дівчиськом – худенькою, більше схожою на підлітка, ніж на дівчину.
Інесса тоді майже не звернула уваги на Андрія і навіть зарозуміло обійшлася з ним, ігноруючи на всіх дискотеках. А після армії Андрій знову зустрів її і більше не хотів відпускати. Він приїжджав до сусіднього міста і допізна гуляв з нею по осінніх вулицях, а навесні вперше привіз її до себе додому знайомити з батьками.
Першим вийшов батько Андрія і з посмішкою почав знайомитися. Потім вийшла з кухні мати і, стиснувши губи, пильно подивилася на Інессу; кивнула їй головою, що означало «привіталася», представилася Іриною Вікторівною і, демонстративно розвернувшись, знову пішла на кухню. Посмішки від майбутньої свекрухи в цей вечір Неллі не дочекалася.
Навіть поява онука і внучки не пом’якшила серце Ірини Вікторівни. Вона була незадоволена невісткою з будь-якого, навіть дріб’язкового приводу: не так готує, не так пере, не вміє за дітьми доглядати і виховувати їх, не тими ліками лікує дітей. Хоча насправді Інесса була вмілою і старанною господинею.
Напевно, інша б на місці невістки «вибухнула» обуренням і дала відсіч. Інесса ж відповідала на всі невдоволення свекрухи без злоби, але наполегливо і терпляче називала її мамою. І ось дивна річ: великих скандалів між ними не було. Інесса приводила доньку вранці до свекрухи і свекра додому, а сама бігла на роботу. Увечері мовчки вислуховувала докори Ірини Вікторівни, а потім погоджувалася повечеряти з батьками чоловіка.
Забігала після школи і внучка, тому що до бабусі було ближче ніж додому, іноді залишалася ночувати. Так минуло п’ятнадцять років, і всі ці роки нелюбов свекрухи до невістки тривала. Це вже був стиль життя Ірини Вікторівною, яка вічно невдоволена невісткою, але при цьому обожнює онуків.
Так би все і тривало, якби Андрій не захотів раптово розлучитися з Інессою. Познайомився з жінкою на десять років молодше себе – незаміжньою і без дітей. Рік зустрічався потайки від дружини, потім зізнався в зраді. Через півроку пішов остаточно в нову сім’ю, де має вже дочку.
Інесса навіть не намагалася скаржитися свекрусі, знаючи її немилосердний характер. Але коли вона приїхала за дітьми, що гостювали у свекрухи і свекра, то побачила в очах Ірини Вікторівни вперше за всі роки розуміння і співчуття. Свекруха першої завела розмову і сказала, що вона повністю на боці Інесси. Вони сіли в спальні на ліжко і пустили сльози від душі – дві жінки, які ніколи не розуміли одна одної.
Андрій не повернувся до Інесси. Але на всіх ювілеях свекра і свекрухи в якості почесної гості завжди була вона.
– Мама, чому так виходить, – запитала якось Інесса Ірину Вікторівну, – знаю, що ви мене ніколи не любили і не пускали в своє серце, а тепер, коли ми з Андрієм розлучилися, у нас з вами з’явилося взаєморозуміння.
– Все пізнається в порівнянні, – чесно відповіла свекруха, – я тільки зараз зрозуміла, що ти для мене найрідніша невістка, яку я легко називаю донькою.
