Під тиском батьків Славко й Оленка розлучилися. Місяць в двох сім’ях було затишшя. А потім обоє пішли з дому, переїхали в сусіднє містечко, орендували квартиру і стали жити разом. Першим схаменувся батько і поїхав до молодих

Олексія я знаю давно. Коли приїжджала до бабусі в село, то Льоша (ми тоді його звали дядько Льоша), який щойно повернувся з армії, катав нас, сільську дітвору, на мотоциклі. Він був невисокого зросту, але досить міцної статури, волосся злегка рудувате.

Сільські шепотілися, що Льошка бігає за найкрасивішою дівчиною нашого села – Наталією. Думки місцевих кумоньок розділилися: одні говорили, що Наташка занадто гарна для Олексія, інші говорили, що він впертий, свого доб’ється.

І справді, весілля відбулося. Ми з подружкою стояли біля воріт і дивилися, як його батьки зустрічали молодят. Олексія ми любили за доброту. Але в той день не могли відірвати очей від надзвичайно красивої нареченої в білосніжній сукні.

Батьки Олексія вийшли зустрічати молодих з хлібом сіллю, за звичаєм дали відкусити від короваю: хто більше відкусить, той і буде в родині верховодити. А гості в цей час кидали пшеницю і копійки, щоб нова сім’я жила в достатку.

Олексій і Наталя обидва були працьовитими, швидко налагодили побут своєї родини. Через рік народився син Дімка. Минуло ще два роки, Наталя стала ще красивішою. Темноволосу, синьооку красуню на роботі стали просувати по громадській лінії.

І ось на громадській роботі трапився у неї роман. Вона хотіла приховати від чоловіка зв’язок на стороні, але Олексій дізнався про зраду дружини. Без всяких скандалів він зібрав речі і пішов від Наталії. Одумавшись, вона спробувала повернути Олексія, але він уперся і ніякі вмовляння не діяли.

Мама Олексія Людмила Іванівна дуже сильно любила онука Дімку, тому розпад сім’ї сприйняла, як особисте горе. Вона більше всіх хотіла, щоб син пробачив свою дружину. Але Олексій навіть матері не послухався: не пробачив Наталю.

Через рік зустрів Галину – симпатичну, яскраву жінку. Закохався і незабаром одружився з нею. Двох Галиних дітей став ростити як своїх. У шлюбі у них народилася дочка. Олексій не поділяв Галини дітей і свою дочку, для нього вони були рідними, тому і виховував так, як якщо б це був рідний батько.

Але Галина постійно втручалася і заступалася, якщо Олексій строго питав з сина або робив зауваження старшій доньці. А коли діти підросли, зрозуміли, що мати завжди на їхньому боці, і зовсім перестали слухатися Олексія, сказавши, що він їм не рідний.

І тоді Олексій перестав втручатися і займався тільки їх спільною донькою Оленою. Але сім’ю він як і раніше утримував: багато років заробляв гроші на двох роботах.

Прожили вони вісімнадцять років. Діти Галини виросли і стали заявляти про свої права на квартиру, звинувачуючи Олексія в жадібності. Жити стало неможливо. Галина встала на бік двох старших дітей. І тоді Олексій пішов з сім’ї, залишивши квартиру.

Його підробітки допомогли накопичити на скромну однокімнатну квартирку, яку він купив собі. Рідну дочку не забував і залишився з нею в дружніх відносинах, допомагаючи матеріально.

За ці роки змінилося і життя Наталії – першої дружини Олексія. Після розриву з ним вона вийшла заміж, проживши в шлюбі п’ятнадцять років, мала ще одного сина. А потім розлучилася, бо чоловік став зраджувати.

Олексій не забував старшої дитини: син, хоч і не часто, але приїжджав до нього, вони спілкувалися і знаходили спільну мову.

Через рік після розлучення з другою дружиною, дочка Олена зібралася заміж і захотіла познайомити батька зі своїм нареченим. В’ячеслав сподобався Олексію: хоч і молодий, але серйозний, симпатичний, розумний хлопець.

Але через тиждень Олена прибігла до батька зі сльозами на очах. Слава познайомив Олену зі своєю матір’ю, і з’ясувалося, що мати Слави – це Наталя – перша дружина Олексія. Виходить, старший син Наталії – Дімка – зведений брат Олени по батьку, ну а Слава – її наречений – доводиться зведеним братом Дімі по матері. Ось так ось наплутало життя в цих двох сім’ях.

І хоч Олена і Слава не були кровними родичами, Олексій теж став опиратися цьому шлюбу. Ну, а друга дружина Олексія – Галина – та й зовсім ультиматум поставила доньці: «Або іншого нареченого шукай, або ніколи не погоджуся за Славка віддати».

Під тиском батьків Славко й Оленка розлучилися. Місяць в двох сім’ях було затишшя. А потім обоє пішли з дому, переїхали в сусіднє містечко, орендували квартиру і стали жити разом.

Всі троє – Олексій, Наталя, Галина – нічого не могли вдіяти з дітьми. Вони вже виросли і будували своє життя так, як хотіли. Першим прийняв розсудливе рішення Олексій: він поїхав до дітей і прийняв зятя, як рідного сина. Дочка від щастя повисла у батька на шиї, дякувала, сміючись і плачучи. Все-таки важливо, коли батьки підтримують дітей, нехай навіть дорослих.

А потім Олексій поїхав до Галини і умовив її змиритися, обіцяючи взяти всі витрати на весілля на себе. Найважчими були переговори з Наталею. За ці роки він жодного разу в неї не був. І, напевно, ніколи б не заїхав до неї, якби доля не звела їх дітей разом.

Бажаючи щастя доньці, Олексій переміг свою гординю і з’явився до Наталі. З першого візиту не домовилися. Наталя була невблаганна, як колись Олексій був непохитний після її зради. Довелося приходити кілька разів, зустрічати її з роботи, вмовляти і переконувати, що діти не винні, що полюбили одне одного. І що тепер це їхнє життя, і не треба свої образи перекладати на їх долю.

Потім приїхали Славка з Оленкою і теж прийшли з миром і відкритим серцем до Наталі. Звичайно, в житті Наталія помилялася, але злою вона ніколи не була, тому материнське серце підказало, що треба змиритися з вибором сина. До того ж Оленка була милою і доброю дівчиною, щиро покохала Славу.

Найбільше цьому весіллі раділа бабуся Олени – старенька мати Олексія. Онуків вона обожнювала, любила більше життя, вважала, що якщо онукам добре, то і їй більше нічого не треба.

А потім всі, хто знав Олексія, почали говорити, що тепер і Наталя з Олексієм зійдуться. Але Олексій на такі передбачення відповідав: «Ні, все в минулому. У нас з нею тепер інше життя. А ось наші діти нехай будуть щасливими. Зараз їх час настав будувати сім’ю, любити, розуміти і не зраджувати одне одного».

– Ну, як же так, синку, – питала мама Олексія, – ти знову один будеш?

– Не переживай, мамо, один не буду. Десь же і моя жінка ходить. Залишається тільки зустрітися.