Селом пронеслася звістка, що Володимир повернувся. І коли про це почула Христина, одразу наче вернулася 30 років назад. Спогади заповнили всі думки жінки.
Кращої пари на селі тоді годі було шукати. Обоє високі, статні, дуже любили одне одного, однак були ревниві та гордовиті.
При будь-якій сварці вони розходились і одразу шукали собі інших, щоб розізлити одне одного. Так при черговій такій сварці Володимир як пішов, то більше не повернувся.
Христина та як була гордовита, то вирішила нічого не дізнаватися. Жінка жила сама, син уже виріс, одружився та жив окремо. А вона так більше і не змогла відкрити своє серце і душу іншому чоловікові.
І тут увечері у вікно до жінки хтось постукав, так то був Володимир. Христина як глянула на нього, то в неї все всередині і стрепенулось.
Вони сіли біля вікна, куди сяяло світло місяця, і навіть світло в хаті не світили. Їм хотілося, побути тільки удвох, щоб ніхто не знав і не бачив їх.
Адже було про що поговорити. Володимир сказав що так в нього більше життя теж ні з ким не склалось, адже в серці і душі в нього вона осіла назавжди.
Тому чоловік і повернувся щоб хоч на старості літ пожити разом. Володимир був упевнений що вони будуть зараз щасливі.
Але Христині зараз уже не стали потрібні чоловіка зізнання у коханні.
Вона вже звикла жити одна і їх серце наче скам’яніле стало. Жінка про це відкрито чоловікові сказала.
А Володимир знову не зрозумів Христини, і знову пропав. А вона ж мала на увазі, що потрібен час для того, щоб знову відновити ту довіру одне до одного.
А Володимир на жаль знову цього не зрозумів. Ось така історія зустрічі через 30 років і ті ж самі помилки.
Любі чи ти чи як ви вважаєте правильно поступили Христина, чи чи можливо вона і собі не дала шансу на щастя і Володимиру також?
Дуже чекаємо на ваші відповіді та коментарі.
Віра Лісова
