fbpx

Після візиту дільничного, свекруха взагалі як з ланцюга зірвалася: вона стала мало того, що викидати всякий непотріб до нас, вона стала ще й розливати білизну прямо з пляшок на нашу землю. Крім цього, вона проколола колеса в моїй машині і залишила напис: «Стукачі ходять пішки»

Так вийшло, що наш з чоловіком будинок і будинок свекрухи розташовані по сусідству. Я з землею не надто дружу, тому нашу ділянку віддали під посадки свекрусі.

Мая Вікторівна змусила свого чоловіка знести паркан між ділянками і почала горбатитися з ранку до пізнього вечора. Мене, криворучку, про допомогу не просили з тих пір, як я ненавмисно вирвала з грядки моркву замість бур’янів.

Я купила щільні фіранки, щоб не бачити маму чоловіка, яка колупається в грядках, і жила спокійно. Справедливості заради треба зауважити: жодної картоплинки і жодного бурячка ми з чоловіком у його мами не брали, а мішки з дарами відносили назад. Чесне слово – купити дешевше, ніж потім за мішок картоплі цілий рік вислуховувати:

– Я вас годую! Будьте люб’язні приходити до мене за першим покликом! – чоловік якось прийняв дари і пошкодував про це вже через тиждень.

Будинок по сусідству купили батьки чоловіка після того, як мої батьки додали нам з чоловіком гроші на будинок. Новим сусідам ми не зраділи, але і переїжджати через це було досить безглуздо. У образу я себе намагалася не давати, так що до мене Мая Вікторівна чіплялася нечасто.

У березні, як грім серед ясного неба: мама з татом розлучаються, у тата вагітна молоденька коханка. Тато «попросив» маму з дому і привів у квартиру пузату дівчину. Батькова пасія молодша за мене на 5 років.

Якщо чесно, маму до себе я б забрала і без згоди чоловіка, але все-таки запитала його думки. Вони завжди ладнали, чоловік обожнював як мама готує, так що погодився на переїзд тещі, смакуючи пиріжки і борщі. Ми стали жити вчотирьох. Мама взяла на себе турботу про внучку і я змогла вийти на роботу.

Чоловік був відправлений на розмову з Маєю Вікторівною про відновлення паркану і про те, що тепер нашим городом займеться моя мама. Мама висадила розсаду, любовно розмовляючи з насінням:

– Зростайте, мої хороші, сил набирайтеся.

Мама, в своїх турботах про розсаду і думках про добрива, не думала про віроломство мого тата. Я була рада, що мама зможе хоч чимось відволіктися.

А Мая Вікторівна зовсім не зраділи тому, що в її віданні залишився тільки її город. Коли робітники приїхали ставити паркан, вона влаштувала страшну істерику. Вона бігала, вихоплювала у них інструменти з рук, намагалася напасти на них з граблями. Мені довелося зателефонувати чоловіку і він зірвався з роботи, щоб приїхати і вгамувати свою маманю.

Вона погодилася на встановлення паркану тільки по кордону, який запропонувала вона. І виходило так, що поставивши паркан по запропонованим нею варіанту, половина нашої ділянки виявлялася по той бік паркану.

Чоловік здав свою матір з рук на руки батькові і скомандував робочим почати установку. Забір нам зробили за два дні.

З того дня, як ми відгородилися від матері чоловіка, нашу ділянку стала використовуватися Мая Вікторівна як смітник. Через паркан від наших чудових сусідів летіли і пакети зі сміттям, і недопалки з порожніми пляшками свекра, незрозумілі брудні ганчірки і відходи життєдіяльності свекровкиних котів. Якось я застала чудову картину: свекруха стоїть на драбині зі свого боку і вивалює котячий лоток до нас на ділянку. На мій окрик:

– Має Вікторівно, Вам не соромно?

Вона показала мені той самий палець і зникла з місця злочину.

Розмовляти марно: ніякі вмовляння не допомагають. Коли дитина знайшла на газоні капсулу для прання, якраз такими користується свекруха, я пішла до дільничного. Вислухавши мене, він пообіцяв вжити заходів.

Після візиту дільничного, свекруха взагалі як з ланцюга зірвалася: вона стала мало того, що викидати всякий непотріб до нас, вона стала ще й розливати білизну прямо з пляшок на нашу землю. Крім цього, вона проколола колеса в моїй машині і залишила напис: «Стукачі ходять пішки».

На моє щастя машина обладнана відеореєстратором. Я знову написала на свекруху заяву. Заяву у мене прийняли тільки після того, як я пригрозила написати в прокуратуру. Поки тривав розгляд, свекруха сиділа тихо, як мишка.

Дали їй штраф в 3 тисячі плюс зобов’язали відшкодувати мені збитки. Свекруха трохи удар не вхопив – такі гроші.

Вона пообіцяла вести себе добре і більше не пакостити, якщо ми з чоловіком оплатимо її штраф!

– Я буду щотижня тобі колеса лопати, мені не важко. А на штрафи я плювала. Так що думай. – нахабно заявила мені свекруха.

Що з нею робити? Як боротися? Пустила козу в город.

You cannot copy content of this page