2 роки тому моя сестра приїхала до батьків у гості на Різдво. Зі столиці їй з чоловіком не хотілося часто приїжджати у село.
Марійка з чоловіком Петром живуть у столиці вже 20 років. Не часто цікавляться, що відбувається на нас всіх. Воні вже не розуміють наших нюансів.
А я з чоловіком у селі неподалік від батьків побудували собі хату. На подвір’ї мого чоловіка. Дуже зараз про це шкодую. Треба було нам план брати дальше від його батьків.
Шкода, що я тоді цього нерозуміла. Моя сім’я не конфлікта. Росли ми у мирі, без сварок. І подумати не могли, що батьки чоловіка будуть лізти у нашу сім’ю.
Ми готувалися до Великодніх свят. Мама дуже хотіла і чекала, щоб приїхала Марійка з сім’єю. Адже вона готувалася сказати як усіх любить, гордиться нами, бажає, щоб ми були щасливі. Просить прощення за все. Вона записала у своєму блокноті телефонному у вигляді нагадування на Великдень.
Марійка на Великодні свята так і не приїхали. Сказали, що після свят.
Та нажаль, доля розпорядилася по-іншому. На Великодній вівторок мами раптово не стало.
Марійка з сім’єю приїхали, шкода що на останню зустріч у гості до мами. У блокноті телефонному ми знайшли збережений запис. Серце зсередини стиснулося. Ми зовсім не чекали, що так рано мама піде.
А той запис у пам’яті нашій на все життя.
Запалюємо свічку за упокій.
Залишилася хата порожня та портрет на стіні.
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.