У черзі літня жінка журилася, голосячи: шкода сусідку. Підставила її внучка на старості років.

Ми, звичайно, прислухалися, в чому ж справа. Виявилося, ось що.

Було у бабусі дві квартири. В одній жила, а іншу – здавала. А що – непогана надбавка до пенсії. Але потім стала її мучити совість. Стала душа за внучку хвилюватися.

Внучка – красуня, тільки батьки у неї недолугі, житлом і приданим не забезпечили. Як же вона там – живе на орендованій квартирі, а дівці треба заміж виходити, двадцять один рік вже, пора дітей нaрoджувати. Мені-то на старості років вже нічого не треба. А вона молода, у неї все життя попереду.

Словом, по доброті душевній бабуся написала дарчу. Мовляв, це тобі, онучка, щоб ти заміж вдало вийшла. Знайди, мовляв, собі хлопця гарного, живи з ним в цій квартирі, плoдися, і рoзмнoжyйся.

Внучка подарунок прийняла, подякувала і зникла на кілька місяців. А потім виявилося, що в Індії вона.

Виявляється, вона по-своєму зрозуміла побажання бабусі знайти чоловіка – поїхала за статусним нареченим в дорогу подорож. Каже – кого я в нашому Мyхoсрaнскн знайду? Роботягу Васю?

Продала квартиру, звільнилася з роботи, і відправилася спочатку в Індію, потім в Тай, а потім на якісь острови, назви яких я не пригадаю. Поїздила, світ подивилася, але нареченим не обзавелася. Женихи – вони такі. І використовують, і хвалять, а заміж не беруть.

Промоталась коротше дівка. Повернулася без квартири, без нареченого і без грошей. І на роботу поки не влаштувалася.

Батьки її в люті за поріг виставили – де ш…, туди і йди.

Читайте також: Одного разу товариш показав мені бiлизну своєї дружини: той день перевернув усе моє життя

Попросилася жити до бабусі. Та прийняла внучку, що не чужа ж.

Так і живуть тепер на бабусину пенсію.

Автор – Морена Морана