Коли я чекала першу дочку думаючи, що вона буде у мене єдина, я відмовлялася від пропозицій віддати нам ношені речі. Ми що не впораємося? Тим більше нам стільки надарували, хороших, нових речей. Навіщо від жадібності брати ще чиєсь?
Через кілька років друга дитина. Вразив вчинок приятельки, вона навіть не запитавши чи беремо ми ношені речі, принесла запраний комбінезон як подарунок з видом благодійниці. Комбінезон був настільки пошарпаний, що мені віддаючи речі в дитячі будинки, було соромно його презентувати.
Ми обговорили з чоловіком це питання. Чим наша друга дитина гірша першої? Ми не інваліди, повна сім’я. Зможемо і другу одягнути гідно, іноді виникала думка з взуттям, я зазвичай беру хороше, якісне взуття, і так як дитяча нога росте швидко, взуття не встигало зноситися. Але моя принциповість брала вгору і я давала оголошення віддам задарма. Приїжджали пристойні люди на іномарках і забирали, натомість не давши і «чупа-чупс». Ну то таке. Кожному своє.
Багато мамочок мене не розуміють. Це нормально говорять вони, доношувати спідниці і кофти за сестрою. Але я думаю зараз немає дефіциту і не після воєнний час. Нехай діти відчувають себе рівноцінно.
А ви що робите з маленькими дитячими речами? Чи нормально, коли молодші доношують за старшими?
Фото ілюстративне з вільних джерел
