Подруга познайомила мене зі своїм хлопцем – юристом. Він мені допоміг виграти суд. Свєтка тоді умотала по закордонах, шукати собі нового принца, а Юра прийшов до мене

Все почалося з нещастя – у мене не стало чоловіка і я залишилася одна з маленькою дитиною на руках. Перший час я не могла нічого робити, за що не візьмуся, все валилося з рук, не могла навіть займатися дитиною. Добре мама допомогла, забрала до себе мою маленьку Дашу.

Через кілька місяців я захворіла, піднялася температура, почався сильний кашель. І тут, раптом до мене дійшло, якщо зі мною щось трапиться, що ж тоді буде з моєю маленькою Дашею і як вона буде жити далі, без своєї улюбленої матусі, адже я їй дуже потрібна. З цього моменту, я взяла себе в руки, почала завантажувати себе роботою, а вечорами займатися дочкою.

Ми з чоловіком, до тієї біди, купили в розстрочку невелику квартирку і більшу частину він встиг виплатити. Мені залишилося виплатити невелику суму. Але все було не так уже й просто. Хоча будинок був вже добудований, а я виплатила залишки всієї суми, забудовник не поспішав, віддавати наше житло. Ця обставина знову почала валити мене з ніг. Я так старалася зробити все правильно, але все нові обставини, знову заганяли в депресію.

Але тут на допомогу прийшла моя подруга Світлана, вона вмовила свого хлопця юриста, допомогти мені з квартирою. Суд ми виграли. Юра, так звуть Свєткиного юриста, допоміг переїхати в нову квартиру, а Свєтка, знову поїхала, кудись по закордонах, шукати собі нового принца.

А Юра, через якийсь час, запропонував з’їхатися. Ми поки не вирішили, у кого будемо жити, у нього чи у мене, але найголовніше, ми вирішили жити разом, а де неважливо.