Майже через місяць у мене весілля. Так вийшло, що я виходжу заміж за дуже багатого хлопця.
Все почалося з того моменту, коли я розіслала запрошення, в якому було вказане місце проведення нашого весільного банкету – шикарний і дуже дорогий ресторан. Він по-справжньому прекрасний і розкішний, але оплатити його з радістю погодилися батьки мого нареченого. Саме там вони завжди планували провести весілля свого єдиного сина.
Я була б згідна і на набагато скромніший банкет, але зображати з себе невинну скромність перед людьми, які мене добре знають і поважають – навіщо? Батьки мого нареченого розуміють, що я виходжу за нього заміж не заради їхніх грошей, ставляться до мене прекрасно і я не бачу причин, щоб відмовлятися.
Якщо вони хочуть грандіозне весілля в дорогому ресторані і готові все це оплачувати – чому ні? Адже якщо подумати, це і їхнє свято теж. Мої батьки ніяких причин для хвилювання теж не бачать.
Але ось мої дорогі подруги, які до цього тільки натякали і приховано висловлювали своє невдоволення, перестали соромитися і дружно висловили мені все, що накопичилося у них на душі. Виявляється, вони дуже раді за мене, але я з усіма своїми клопотами зовсім про них забула. Точніше, забула про те, що їм, на відміну від мене, «не пощастило підчепити багатія» і у них немає ніякого бажання викидати всі свої заощадження на те, щоб відповідати рівню організованого мною торжества.
Що в такі ресторани не ходять в дешевих сукнях, що нібито там всі будуть дивитися тільки на них, а гості з боку нареченого будуть займатися виключно тим, щоб поглузувати над ними через відсутність діамантових кольє і золотих прикрас.
Я була злегка здивована такими зізнаннями. Я до сих пір не розумію, з чого вони зробили такі висновки, адже вони прекрасно знають мого Макса і добре знають, що він зовсім не належить до тих людей, які хизуються своїм достатком, тим більше, він завжди говорить, що це гроші його батьків а не його.
Я давно знайома з його батьками і вони теж не поділяють всіх на бідних і багатих. Набагато важливіше бути особистістю, бути освіченою, стриманою людиною, відповідати культурно, а не фінансово. Впевнена, що їх друзі, запрошені на наше весілля, думають так само.
Я лише хотіла, щоб день мого весілля запам’ятався мені на все життя, щоб все було ідеально, щоб мою радість розділили всі близькі мені люди. У мене з’явилася така можливість, я вирішила зробити подарунок не тільки собі, а й їм, а в підсумку виявилося, що це нікому не потрібно.
З’явилася якась заздрість, нашіптування за спиною і претензії прямо мені в очі. За що? Хіба я когось образила, чи організовую своє весілля за їх рахунок? Хіба я вимагаю дорогих подарунків або скидатися на оренду ресторану? Я всього лише хотіла зробити свято для себе, для свого коханого і для дорогих нам людей, але в підсумку залишилася винною.
Скажіть, будь ласка, я чогось не розумію або люди по свій природі невдячні? Чи просто заздрять чужому щастю?
Фото pixabay.com
