Ліля, як і всі дівчата в юності мріяла про велике і надзвичайне кохання. Вони ще дівчатами збиралися біля річки та мріяли про своє майбутнє.
Було літо надворі, коли Ліля з батьками приїхали на весілля їхніх родичів. Дівчина на такому великому святкуванні опинилася вперше.
Від душі дівчина захоплювалась нареченою голосно кричала молодим: “Гірко”, брала участь у всіх весільних конкурсах, із задоволенням танцювала.
І раптом Ліля помітила як на неї дивиться дорослий чоловік.
” Я Максим, “- представився він.
” А я Ліля ” – несміливим голосом відповіла дівчина. Але потім додала: ” А що ви так дивитесь на мене?”.
” Любуюся” – видихнув, відповівши чоловік і тут же запропонував потанцювати. І як на замовлення зазвучала повільна мелодія.
З того дня Лілю як підмінили. Усі її думки тепер були про одне: коли Максим подзвонить та куди запросить?.
Дорослий, впевнений у собі, старший за неї на цілих 10 років, чоловік легко закрутив дівчині голову з першої зустрічі.
Усі літні канікули Ліля потай від батьків бігала на побачення до чоловіка. Батьки звісно помітили зміну в дочці.
Якось мама запитала: ” А чи не закохалася ти доню? Вся аж сяєш”.
А Ліля такому питанню і зраділа і одразу видала: ” Мамо, тату, Максим зробив мені пропозицію, я така щаслива!”.
Мати застигла на місці а батько різко заявив: ” Ні! Заміж вона зібралася, тобі лише 19 років, а йому вже за 30, не віддам за нього!”.
” Ти ще Андрія свого згадай” – сказавши батькові донька.
” І згадаю. Хороший хлопець з нормальної родини, зрозуміло що за людина. А цей твій уже й розлучитися встиг”.
Ліля захвилювалася однак сказала: ” Максим добрий, мене дуже любить. А щоб був одружений, ну помилився, з ким не буває. Все одно за нього вийду!”.
Батько заборонив Лілі зустрічатися з Максимом та дівчину це не зупинило. Вона боялася втратити кохання, а не батьківську прихильність.
Тим більше, що Максим запевняв, що готовий одружитися хоч завтра. А після реєстрації, мовляв, будь-який батько пом’якшиться нікуди не дінеться.
Молоді подали заяву до сільради та розписалися потай. У Лілі голова крутилася від щастя. Все здійснилося: добрий сильний гарний чоловік ще й рішучий і на відміну від ровесників забезпечений.
Сукню весільну дівчині звичайно теж хотілося, але ж це ж деталі.
” До того ж вбрання можна й пізніше вдягнути буде святкування з ріднею” – думала Ліля втішаючи себе цим.
Після одруження молодята прийшли до її батьків. Але батько, почувши новину, буквально вигнав їх з дому.
” Немає в мене дочки. І тобі жінко забороняю з нею спілкуватися. Нехай тепер живе як хоче”- сердито галасував він.
Ліля заплакала, але розлуку з батьками пережила. Адже вона була дуже закохана і як ніколи щаслива!
” Чоловік вимогливий, але дбайливий. Ревнивий, але справедливий, отже й справді мене любить” – думала Ліля.
Диплом захищала дівчина, перебуваючи вже при надії, невдовзі появився на світ син Артем.
Час ішов, роки минали. Одного дня Ліля згадала за своїх подруг. Однак всі контакти з ними вона втратила.
І тут через декілька днів їй подзвонила одна з подруг і сказала, щоб вони класом організовують зустріч. Лілі хотілося звісно побачити своїх подруг, але вона не дуже хотіла іти.
Але врешті-решт вирішила все ж піти. Подружки ахнули: Лілю було не впізнати. Замість безтурботного виразу обличчя та сміху такої знайомої їм Лілі, назустріч прийшла втомлена жінка з сумними очима.
Звісно її засипали питаннями: ” Що з тобою, ти куди зникла? Ледь знайшли тебе”.
Помовчавши, Ліля почала розповідати: ” Поспішила я, дівчата, заміж вискочити. Не склалася в мене з Максимом.
Спочатку все було чудово. Але потім чоловік з головою пішов у бізнес і став іншим: сердитим, холодним і байдужим, маленький син його тільки дратував. Найгірше, що він почав пропадати і не ночувати вдома. А коли я сказала, що він повинен ночувати вдома, то взагалі почалося. Дуже ми посварилися, я взяла Артема І в чому була вискочила на двір. Сусідка дала прихисток.”
” А що батьки” – всі в один голос спитали.
” З батьками ніяк вони не змирилися з моїм вибором. Навіть онука жодного разу не бачив, не міг вибачити мені.
Тільки мати потай від батька іноді відвідувала. А сусідка, добра душа, підказала телефон одного центру, там нам дуже допомогли. Дали кімнату, взяли мене туди на роботу, сина відправила у садок. Юрист займався розірванням шлюбу. Тепер там працюю і допомагаю іншим жінкам”.
Колишні однокласниці в один голос втішали Лілю. Говорили кому що вона ще молода зовсім і ще зустріне своє кохання. Усі мають право на помилку молодості.
Ліля тільки сумно усміхнулася. З урочистості Жінка пішла раніше за інших, непомітно. Згадуючи нещодавні розмови Ліля йшла коридором, задумалася та випадково зачепила сумкою чоловіка.
” Ой, вибачте,” – жінка зніяковіла.
Чоловік обернувся застиг на місці. ” Лілю – це ти?” – раптом сказав він.
Ліля обернулася підняла голову і впізнала Сергія, на два роки старшого за себе, який теж учився в цій школі.
” А ти тут звідки, що робиш?” – спитала Ліля.
” Проводжу уроки у старшокласників, біологію”. Може посидимо в парку, поговоримо Я ж про тебе нічого не знаю, розповіси ” – поспішно сказав чоловік.
Дві години пролетіли як одна мить. Це був не той сором’язливий мовчун Сергій, якого Ліля ще знала зі школи.
Інша людина зовсім: отримав освіту, викладає, захоплений своєю професією.
Щоправда про своє особисте життя нічого не говорив і Лілю не питав, мабуть не хотів образити її своїм розпитуванням.
То жінка вирішила і наважилась питати першою. ” Сергію, а як сім’я, діти?
На це питання він нічого не відповів, просто похитав головою і попросив дозволу її провести додому.
Через кілька місяців в батьківський дім Лілі постукали.
” Кого там принесло ще на ніч?” – незадоволено пробурчав батько.
А коли відкрив двері то оторопів. Перед ним стояла його недолуга донька Ліля з онуком і Сергій з батьком своїм.
Сергій не розгубився, посміхнувся та запитав: ” Пустите, хочемо дату весілля обговорити”.
Віра Лісова
